Туман, подобно рушнику, плентився над річковою гладкістю. Оксана Михайлівна сиділа на дачному подвір’

– Ти й справді з губи-до-губи! Як ми зможемо їх запросити? – Микола нервово бив пальцями по краю стінки.

Туман, подобно савану, плутав над річною гладіню. Оксана Миколаївна сиділа на підворітті дачного дому

— Ти… ти… Я тобі не вірю! Це ж просто в голову не влізає! Твоя клята робота, твої термінові

Улашла, як я втомлена з цього! – сердито вимірював статтям кімнату Сергій. – Кожного дня те саме!

– Боже, втомився я від цього! – Богдан дратівно ходив по кухні, руки затиснув за спиною. – Кожного дня

Свято було. Щастя — нема. Ханна Миколаївна обережно дістала із шафи вишиту снижку дочки і погладила білу тканину.

Останній урожай – Не дозволю я тобі цього зробити, Ольго Дмитрівно! Тільки через мій труп! – закричала

– Я не дозволю тобі цього зробити, Степане! Лише через моє тіло! – закричала Марія Степанівна, загороджуючи

Олена Дмитрівна стояла біля вікна, дивилася, як у дворі граються сусідні дітки. У руках дрижала записка