Ой, знайома ж історія! Не пишися гарненькою, пишися зручною (українською ж!). – Олесю, ти що, зовсім

– Годі мовчати! – вигукнула Леся, вдаривши долонею по столу. – Я десять років терпіла твої витівки, а

Віктор стояв перед знайомими дверима й не міг наважитись дзвонити. У руці тримав велику сумку з речами

– Не смій так говорити про мою матір! – Назар ударив кулаком по столу, так що посуд підстрибнув.

Олене в голосі дзвеніла злість: – Тебе тут немає! Розумієш? У цій родині тебе вже нема! Михайло пробував

Ідеальний чоловік. Та не для мене — Оксан, подивись на нього! — шепотіла сусідка Валентина Петрівна

Олесь стоїть перед знайомими дверима та вагається натиснути дзвінок. В руці велика сумка з речами, а

– Тебе тут нема! – Орисине горло перехрипло від люті. – Чи ти зрозумів? У цій родині для тебе місця більше немає!

Той звичайно про таких як я кажуть “вона має дар”. Та я завжди вважала це прокляттям.

Грудень якось холодно почався. Я завжди знаю, що в нашому будинку діється: хто повертається пізно, хто