Оксана сиділя біля вікна, спостерігаючи за вуличною метушнею. Автобуси однаково скреготали гальмами

– Знову ця довбена музика! – скрикнула Галина Михайлівна, вдаривши кулаком по батареї. – Пізня ніч, а

– Знову ця скажена музика! – гримнула Віра Петрівна, б’ючи кулаком по батареї. – Пів на другу ночі

— Не смій мені дзвонити! Зрозумів? Більше ніколи не телефонуй! — Ганна Петрівна з силою кинула слухавку

Сьогодні спостерігав важку сцену. Галичина Павлівна вдарила слухавкою старого телефону так, що аж дзенькнуло.

– Та мені така донька й непотрібна! – вигукувала Валентина Петровна, махаючи зім’ятим папером.

— Антоне, заскочи! — замовк дзвінок безпосереднього зв’язку шефа. Антон передчував дорікання.

Така дочка мені не потрібна! – кричала Марта Іванівна, трясучи зім’ятим папірцем. – З нас усіх ляка сяє!

Вечеря добігла кінця розлученням — Ти зовсім здурів? – Оксана кидає серветку на стіл, від чого келих

Деколи здається, ніби сама доля влаштовує випробування. Про батькову коханку Соломія довідалася випадково