Отче, чуєш, стою я на кухні біля вікна, тримаючи в руці вже холодну чашку чаю, й дивлюся, як у дворі

Олеся стояла біля кухонного вікна, тримаючи чашку остиглого чаю, дивилась, як у дворі грають діти.

Місто дихало вечірнім життям — сигнали машин, кроки по бруківці, сміх з кав’ярень, де мерехтять гірлянди.

В селі давним-давно жила дівчина на ім’я Оксана Петрівна. Одного разу її чоловік привів до хати іншу жінку.

ХОЗЯЯЄННИЙ ДІДУСЬ. Заїхали до тестя в село, за сотню кілометрів від Києва. У його хату, де він народився й виріс.

Такої важкої прокидання не пам’ятаю – голова розколювалася, а весь тіло обгортала страшенна млявість.

До дому повів іншу Оксана уважно оглядала свій наряд… Біла сукня, куплена за копійки на розпродажі

«Він не мій син», проголосив мільйонер леденим тоном, його слова лунали мармуровим вестибюлем.

ГОСПОДАРНИЙ ЧОЛОВІК. Навідуємо тестя в селі за сотню кілометрів від міста. У його хаті, де народився й виріс.

Марія ніколи не любила просити про допомогу, навіть коли життя ставало важким. Вона завжди була незалежною