Мій син і його дружина подарували мені квартиру, коли я вийшла на пенсію Того дня син Іван та невістка
Побачити на власні очі Після страшної трагедії аварії, в якій загинули чоловік і шестирічна донечка
Свекруха запропонувала переїхати у свою квартиру і все ясно, тут щось не те Щиро вам дякую за пропозицію.
Ми з чоловіком поїхали в село знайомитися з його батьками. Мамина Василина, вийшовши на ґанок і вперши
Я купую собі якісне індиче м’ясо і готую парові котлети, а чоловік їсть дешеву свинину з простроченим терміном.
Мені п’ятдесят сім років, понад тридцять років заміжня. Увесь цей час я прала, готувала їжу та дбала про затишок у нашій родині. У нас із чоловіком двоє дітей, яких я сама виховала та вивчила. Постійно крутилася, як білка в колесі – працювала на кількох роботах, щоб наші діти мали все необхідне й виглядали не гірше за інших.
За всі ці роки чоловік ніколи справді не працював тяжко, а досягнувши пенсійного віку, просто осів удома. Я ж досі працюю, допомагаю дітям із онуками і тягну весь дім на собі.
Не раз просила його влаштуватися хоча б охоронцем, а він лише каже, що ми й без нього справляємось. До того ж він добре знається на їжі! Я ледве встигаю щось приготувати — приходжу з роботи, а він найкраще вже з’їв, мені залишилась тільки юшка.
Якось подруга порадила мені готувати окремо: йому — з дешевих продуктів, а собі — лише зі свіжих і найякісніших. Я так і зробила, сказала чоловіку, що лікар порадив мені спеціальну дієту, тому він не повинен їсти мою їжу.
Тепер я ховаю свою їжу, а коли чоловік йде до гаража, їм солодощі. Ковбасу й сир тримаю у другому холодильнику, щоб він не знайшов моїх запасів.
Ви ж знаєте наших чоловіків — нічого не помічають! Я купую собі філе індички й готую смачні парові котлети, а йому — дешеву свинину зі знижкою і додаю приправи, щоб не відчув смаку. Йому купую найдешевші макарони, собі — тільки з твердої пшениці.
Не бачу нічого поганого у своїй поведінці: якщо хоче харчуватись якісно, нехай теж іде працювати. У нашому віці розлучатися — дурість: майже все життя позаду, маємо спільний дім, тож навіщо його продавати і ділити гроші навпіл? Я купую собі якісне індиче мясо й готую на пару котлети, а йому дістається свиняче майже з вичерпаним
На відпочинку з нахабною ріднею вирішити все раз і назавжди Я вже два тижні терплю, Сашку! Два тижні
Пам’ятаю чи ні? Таке не забувається! Поля, слухай… Пам’ятаєш мою позашлюбну дочку Настю? — з острахом почав Сашко. Я вже відчувала недобре… До речі, Настя нас просить забрати її доньку, мою онуку. Чому? Бо Настя смертельно хвора, чоловіка у неї ніколи не було, мати давно живе в Америці й не спілкується з донькою… Більше жодних рідних у Насті немає. Що скажеш, Полю? Ти, як завжди, рішення за нас приймаєш… Ловко — гуляв молодим, а відповідати доведеться мені. Ось так сімейні таємниці з минулого знову руйнують спокій: як сказати нашому синові Вані, чому чужа дитина оселилась у нашій родині? І чи зможемо ми полюбити доньку від чужої жінки, як рідну? То, слухай, подружко, у мене тут таке сталося, що словами не передати Памятаєш мою історію з чоловіком?
Скамейка для двох Сніг уже давно зійшов, але земля в міському сквері ще залишалася темною й сирою, а
П’ять років думала, що живе з чоловіком, а насправді хотіла бути поруч із ним, як біля мами
Олена родом з маленького містечка. Саме там стріли Амура влучили в її серце. Вона закохалася в Олексу, а він — у неї. Вони вирішили втекти з рідної глибинки. Батькам повідомили, що їдуть до столиці заробляти на весілля. І справді поїхали — щоб підзаробити, але потім вирішили не витрачатися на пишне святкування.
Вони зробили, як зараз модно: весілля у кедах і джинсах, подарунки — лише гроші, а замість бенкету — фуршет. Усі зібрані кошти від гостей Олена й Олекса пустили на погашення іпотечного кредиту. Але їхні мами, коли молодята приїхали додому, все ж влаштували скромний святковий стіл.
Минуло п’ять років від дня весілля. Подружжя вирішило не поспішати з дітьми, сплачували іпотеку — коштів зі свята не вистачило на всю суму. Мама Олени була вольова, ростила доньку сама й у кожній телефонній розмові нагадувала, що мріє про онуків. Але Олена до цього ще не була готова, часу не відчувалося, тож із дітьми не квапилися.
І тут несподівано Олена почала висловлювати до чоловіка претензії, які мала й раніше, але раніше вміла їх стримувати. Вона подзвонила мені й каже:
– Він довго розмовляє по телефону з іншими, а зі мною — тільки “привіт-пока” і все…
– Коли з роботи повернеться, буде час поговорити.
– Я після роботи хочу подивитися фільм про кохання, а він – тільки жахи дивиться.
– Скільки у вас телевізорів? Хоча зараз можна дивитися фільми на ноутбуці у навушниках. Але то не є сімейне життя, якщо обоє сидять поруч, а кожен — зі своїм.
Детальніше
за столом
Ігри для всієї родини
Стіл
Шкіряний
дверцята
– Ось-ось! Мені теж здається, що Олекса мене не розуміє!
– Це досить оригінальне твердження.
– Чому ти смієшся?
– Добре, не буду. Олено, коли вам разом весело?
– На відпочинку або коли приходять гості… Тоді він дуже ніжний…
Розмова з Оленою тривала майже годину. Вона розповіла, як вони познайомилися, як їй усі дівчата заздрили. З нашої розмови я зрозуміла, що перша її проблема — це невгамовне жіноче бажання виглядати найкраще перед іншими, а друга…
– Олено, як ти уявляєш ідеальний шлюб?
– Обов’язково з дітьми.
– Ну, всі зазвичай згадують про дітей, але після народження багатьох сім’ї розпадаються…
– Чоловік повинен цікавитись моїм настроєм, як у мене на роботі справи… Повинен оцінювати мій наряд, хвалити, як я готую…
– Він цього не робить?
– Каже, що смачно, але мені цього замало.
– Розкажи детальніше: приходить з роботи, ти подаєш йому, наприклад, картоплю пюре з котлетою, а він…
– Починає потирати руки й усміхатися.
– Але ж це — своєрідний комплімент! Думаю, тобі було б некомфортно, якби він відштовхнув тарілку й сказав, що не голодний…
Детальніше
Шкіряний
за столом
Стіл
дверцята
Ігри для всієї родини
Олена замовкла — схоже, не зовсім зрозуміла суть власної скарги. Але чомусь злилася на чоловіка. Що саме її не влаштовувало, я довго міркувала. Щоб переконатися у своїх здогадках, спитала в дівчини про відносини з мамою.
З’ясувалося, що мама була дуже емоційною, часто допитувала її, щось радила. Але, коли виникали проблеми, завжди підтримувала — “все буде добре”.
Часом кажуть: ми одружуємось із тими, хто схожий на наших батьків, а також із тими, хто дає нам багато любові. У Олени не було тата, тож вона не знала, що не всі люди так відкрито проявляють почуття, як її мама.
І тоді я сказала Олені, що п’ять років вона заміжня за власною мамою й чекає від чоловіка такої ж поведінки. Спочатку Олена здивувалась, але згодом погодилась.
– Як розлучитися з мамою?
– Дуже просто. Кожного разу, коли у тебе претензії, уявляєш, що то не Олекса поряд, а твоя турботлива мама. І він не може з нею змагатися!
– Ось воно!
– От і все! Тоді й претензії зникнуть самі собою! Ось уже пять років, як я одружена з Олексієм, та чим далі, тим більше відчуваю, що живу з ним майже так
14 червня 2023, Київ Сьогодні трапилась цікава історія, яку, напевно, не забуду ще довго. Ми з дружиною
