Щовечора рівно о восьмій худа руда собака з’являлася біля мого паркану й починала вити.

Гена посміхався так, як умів тільки він: широко, з ямочками на щоках, з тим особливим мерехтінням в очах

— Через тиждень ми перевозимо маму й тата. Я вже домовився з вантажниками, — спокійно повідомляє Дмитро

Кішку помітили на третій день після того, як сусідка виїхала. Сіра, з білою грудкою та одним рваним вухом.

Хвіртка в Петровича не закривається з минулого літа. Клямка відірвалась, коли він штовхнув її плечем

– Оксано, підпиши зараз. До реєстрації двадцять хвилин. Я стояла перед дзеркалом у маленькій кімнаті

Волонтерка Катя підвела очі від журналу реєстрації й утупилася на відвідувачку. За три роки роботи в

Андрій прив’язує її до стовпа на автозаправці за шістдесят кілометрів від дому. Спеціально вибирає далеко

Собаку звали Туман. Великий, кудлатий, сірий, як грудневий ранок, він жив у Коваленків у дворі вже вісім років.

Я часто згадую той день, хоча минуло вже чимало років. Михайло стояв на тому самому місці, де п’