Вже давно це було, десь у Кривому Розі, серед сірих багатоповерхівок і жовтих віконників, таких знайомих

Шматочок щастя Люба відчинила двері до кімнати доньки, ніби пробиралася крізь туман і шерехи.

Благі наміри Таю, нарешті! Я вже й не знаходжу собі місця! Маргарита Петрівна відчинила двері й обійняла сестру.

Крок за кроком Ти вдома? стисло поцікавився Кирило, телефонуючи дружині під час обідньої перерви.

Важка людина Боже мій, Юрію! Який же ти важкий чоловік! Як із тобою складно! Ну чому не можна просто

Автоматичні двері відділення поліції у Львові відчинилися з мяким шипінням, впускаючи клубок крижаного

– І банани для бабусі Нині! Не забудь, Маріє! Лише маленькі, як вона любить! Минулого разу ти принесла

Бути щасливою обовязково Батько пішов із родини до іншої жінки, коли Мартуся була ще зовсім маленькою

Крок за кроком Ти вдома? коротко запитав Костянтин, зателефонував мені під час обідньої перерви.

Благі наміри Тесю! Нарешті! Я вже зовсім збилася з ніг! Марина Петрівна відкрила двері й міцно обняла сестру.