12травня2026р. Дорогий щоденнику, Романе, у нас дочка, 3500грн! радісно вигукнула Ганна у слухавці.

Віктор Ілліч, щойно склавши скромний вечерній улов у плетену корзину і вирушаючи вузенькою стежкою до

Колись давно, коли ще вулиці Києва мерехтіли лампами і здавалися безмежними, я згадую, як спізнювалася.

Земля пахла скорботою й вологістю. Кожна крапля поту, що капала на кришку труни, луною відбивалась під грудьми.

28 травня 2026р. Щоденник Грунт під могильною площею був просочений смутком і вологістю; кожна крихта

Ой, ви бачили, дівчата, жінку, що зараз у нашій палаті? Літню вже Так, сиву зовсім. Мабуть, у неї є онуки

23березня 2026р. Сьогодні у відділенні інтенсивної терапії знову запанувала незвична розмова.

Коли мій син увійшов у двері, тримаючи в обіймах двох новонароджених, я подумала, що втрачаю розум.

Коли мій син прийшов до дверей, тримаючи в обіймах двох новонароджених, я реально подумала, що зійшла з розуму.

Зоря! Де ти? крикнула тітка Оля, вивертаючи очі в сторону кущів. Не повертайся додому! Чув мене?