От, слухай, був у мене знайомий, Андрій. Він дуже любив літню рибалку, але й взимку регулярно вибирався

— Це все на стіл? — обурено запитала Ярина, зазираючи в каструлю. На плиті повільно булькав пісний овочевий

Мене звати Марк, мені сорок три роки, і якби хтось рік тому сказав мені, що колись я стоятиму під дверима

Андрій більше любив літню риболовлю, але й узимку регулярно виїжджав разів зо два. Як він казав, «поморозитися».

Сьогодні субота. Кіт сидів на підвіконні й дивився вниз, на подвір’я, де голуби ділили хлібну скоринку.

— Значить, так, — промовила свекруха з порога, не привітавшись, не знімаючи взуття, — що це за смітник

Кіт сидів на підвіконні й дивився вниз, на подвір’я, де голуби ділили хлібну скоринку. А Петро дивився на кота.

**Третя особа, чоловічий голос** Оксана Степанівна побачила його о пів на восьму ранку. Геннадій стояв

Дорогий щоденнику. Іноді життя підкидає такі історії, що потім думаєш — не може бути, щоб усе саме так.

Оксана Степанівна побачила його о пів на восьму ранку. Генадій стояв біля ліфта й тримав кота.










