У нашій міській бібліотеці завжди тихо, навіть коли в неї приходять відвідувачі. Олена ніколи не робила
Ти чув, що ця дивна бабуся з першого підїзду справжнє чудовисько? Ярослав, ніби нічого не сталося, скуштував
Колись давно, коли ще памʼять моя була свіжою, я, Марія Іванівна, дивилася, як мій син Олег Коваленко
Протягом багатьох років я залишалася непоміченою тінню серед полиць великої міської бібліотеки.
17червня Сьогодні знову зрозуміла, чому в цьому місяці гроші розтанули, немов сніг під сонцем.
Дорога тещо! Мені шкода, що я не можу називати тебе мамою, як мріяла, коли ми познайомилися і коли твій
Одарко, ти вже в такій старості! У онуків вже шкільні ранці, а ти про весілля мріїш? так сказала мені
«Коли ж тебе вже не стане?» прошепотіла невістка під моїм ліжком, не підозрюючи, що я все чую, а мікрофон
Привіт, друже, послухай, я хочу розповісти, як усе сталося, наче посвому. Забудь, що в тебе була дочка
Турбота про старих людей це як дивний сон, у якому все одночасно реальне і фантастичне. Мій старший брат