Не тих зустрічаємо, не за тих заміж виходимо Дорога життя нелегка, від долі не втечеш. У кожного своя
Право не поспішати Смс від лікарки прийшла, коли Оксана сиділа за своїм робочим столом у київському офісі
Ти ж розумієш, що у тата радикуліт? На дивані йому ну зовсім не можна розігнутися потім не зможе.
Оновлення доступне Вперше телефон спалахнув карміновим просто посеред пари. Не просто загорівся екран
Припинив спілкуватися з дружиною після її вчинку на моєму дні народження, і тоді вперше відчув страх
Таємниця старої листівки За три дні до того, як у її житті зявився пожовклий конверт, Олеся Олійник стояла
Подарувала невістці родинну каблучку з історією, а через тиждень побачила її в ломбарді: як випробувався справжній зв’язок поколінь
– Носи обережно, доню, це не просто золото — в цій каблучці ціла наша сімейна історія, – з особливим трепетом передавала оксамитову коробочку невістці Галина Іванівна. – Це каблучка ще прабабусина: пережила війну, голод, евакуацію. Мама згадувала, що у 46-му році за неї давали мішок борошна, а бабуся не знесла навіть тоді — зберегла, бо пам’ять хлібом не заміниш, а голод переживемо.
Та коли вже за тиждень Галина Іванівна випадково побачила цю каблучку у вітрині ломбарду на проспекті Свободи, земля пішла з-під ніг… Як сімейна реліквія опинилася серед чужих речей – і що дорожче: кредит чи довіра родини? Носи обережно, доню, це ж не просто золото, а вплетена в нього історія нашого роду, Ганна Петрівна дбайливо
Не чекали Наш з Оксанкою батько поїхав кудись на заробітки і зник, коли я був у пятому класі, а сестричка
Без жодної магії
Новий рік мчався, мов потяг Інтерсіті, і ця шалена швидкість вибивала Лені землю з-під ніг. Вона ніби стояла на пероні вокзалу Київ-Пасажирський – без квитка, без надії, без святкового настрою. Для чого вона взагалі кликала гостей? Хто захоче зустрічати Новий рік із “невдахою”?
***
31 грудня почалося зі справжньої катастрофи: після десятиліття служби пральна машина вирішила “вийти на пенсію”, влаштувавши у ванній справжній повінь.
Знайти сантехніка перед святами – та ще пригода! Після марафону дзвінків і нервів, Лена таки знайшла рятівника і з полегшенням видихнула, сподіваючись, що негаразди на цьому скінчилися.
Та ні…
На обід її рудий кіт Василь, справжній гурман, з’їв усю ковбасу для олів’є, залишивши господині лише “горохове поле” й кілька маринованих огірочків.
Але й цього нахабі було мало: він вирішив полювати на синицю, що прилетіла на відкриту кватирку…
Внаслідок погоні гігантський кактус впав із підвіконня, зачепив ялинку, гасивши стареньку гірлянду, улюблену Лени з дитинства.
Шматки горщика і іграшки, які вона берегла з малечку, змішались із землею…
Лена ледве не розридалася, прибираючи цей “святковий декор”.
Потім був розбитий графин, підгоріла перепілка, а остаточну крапку поставила відсутність торта – гості вже підходили, а вона забула про головне. Від розпачу дзвонить сестрі.
– Кать, у мене катастрофа! Торта нема!
– Спокійно! Я вже під’їхала, виходь – усе купимо.
– Де ти?
– Біля під’їзду вже стою!
Спустившись, Лена побачила: біля машини Кати стоїть її найкраща подруга Марічка з величезним пакетом, а тітка Галина – з тазиком холодця.
– А холодець навіщо ще й такий таз? – здивувалася Лена.
– На всяк випадок! – урочисто відповіла тітка, відома своїми непрошеними порадами, – знаю, як ви тепер готуєте! А ніч попереду довга! Олів’є є?
Лена знизала плечима…
Поки дівчата бігали за тортом, Марічка розвішувала серпантин, у який Василь вмить заплутався і перетворився на прибульця.
Рятувати кота кинувся чоловік Кати – Ігор, якраз з роботи.
Василь не пручався, аж поки не побачив Лену – тоді стрімголов кинувся назустріч і лишив на руці Ігоря кривавий слід.
Ігор стійко витримав і навіть викликався допомагати на кухні – правда, допомога зводилася до філософствувань: “Салат – то стан душі, а не просто набір інгредієнтів”, – але дівчатам цього вистачило з головою.
– Лено, а що це за коробка? – крикнула з кімнати Марічка. – “З Новим роком” написано, й збоку приписка – “Відкрити вночі. Баба Валя”.
Лена зраділа:
– О, я й забула! Це від бабусі – перед від’їздом вона попросила відкрити саме вночі. Обіцяла сюрприз!
– Що ж там? – Катя розглядала коробку, – давай зараз подивимось!
– Ти що? Вона ж перевірить! Якщо там секрет, все зіпсуємо. Чекаємо, як сказала бабуся. Потерпи.
Інтрига підігріла всіх – навіть тітка Галина сіла ближче, поблискувала цікавістю.
***
Далі – традиційні президентські привітання, шампанське, “котячий” олів’є, сміх, суперечки, і ось…
– Вже друга? – Лена виголошує: “Час для бабусиного сюрпризу!”
Розкривати коробку довірили єдиному чоловікові – Ігорю.
В середині замість грошей чи старих фотографій – десятки маленьких записок, перев’язаних кольоровими стрічками з іменними наліпками.
– Що це? – здивувався Ігор.
Лена розгорнула записку з написом “Лена” і прочитала:
– Леночко, люба моя онучко. Знову щось не так? Зламалася пральна машина? Кіт салат з’їв? Пусте! Пам’ятай: будь-яка біда – це просто привід замовити піцу й переглянути улюблений серіал. А торт можна й уранці купити. Головне – хто поруч допоможе з’їсти ту піцу. Люблю до Місяця і назад. Твоя баба Валя.
В кімнаті на мить запанувала тиша, а потім усі вибухнули сміхом.
– Як вона… знала?!
– Це ж справжня магія, – пошепки промовила тітка Галина.
– Мені! Мені давай! – нетерпляче вимагала Катя.
Розгортає свою записку:
– Катрусю, рідна. Не сперечайся з Ігорем через дурниці, а краще обійми його. Він же хороший, хоча й любить пофілософствувати. А якщо знову почнеться – просто поцілуй. Це найкраща зброя проти чоловічої логіки. Цілую вас обох.
Ігор почервонів, і одразу поцілував Катю під оплески.
Марічка, сміючись, читає своє:
– Марічко, красуне. Шукай кохання не в барах, а в бібліотеках чи в супермаркеті поруч з домом. Там є нормальні хлопці, не такі модняві, зате справжні. І ще: припини фарбувати волосся у фіолетовий – тобі пасує твій власний колір!
– Звідки вона знає?! Я ж тільки два дні назад перефарбувалась?!
Нарешті, тітка Галина розгортає свою, як секретний шифр…
– Галинко, золота. Ти в нас наймудріша й найінформованіша, але навіть ти не все знаєш. Доброта й слушна порада – річ хороша, але іноді краще просто промовчати й з’їсти шматочок торта. Обіймаю, рідна.
Тітка стулила рота, взяла торт і… вперше за всі роки промовчала цілу ніч.
Сміх та розмови тривали до ранку.
Дівчата подзвонили бабусі Валі по відеозв’язку – вона, сидячи десь у Полтаві, сміялася: “Дорогі мої, магії нема – просто я вас добре знаю і дуже люблю!”
Наступного ранку Лена зібрала всі записки в красиву банку й поставила на чільне місце. То був не просто набір побажань – то був справжній рецепт щастя від її бабусі: не бійся хаосу, смійся з невдач, цінуй близьких і їж, що душа забажає, але без фанатизму. А найкращий подарунок – знати, що хтось тебе завжди любить і розуміє. Жодної магії Новий рік раніше завжди підкрадався так тривожно й стрімко, неначе поїзд, що летить повз
Уявляєш, подруга, мій чоловік привів додому свого кума пожити «на кілька днів», а я зібрала валізу і
