Щоденник Катрі Осінньої Я й досі не памятаю, як пройшла та ніч. Ніби просто сиділа за кухонним столом
Вільна. Крапка. Леся сиділа за маленьким офісним столиком, мимоволі обертаючи в руках чашку з кавою.
Понеділок, 21 січня Сьогодні знову лютий мороз, мінус тридцять пять, здавалося, навіть повітря хрустить
Запасний аеродром Чуєш мене? голос у нього був тихий, майже винуватий. Майже. Оксано, я кажу, ти взагалі
Він одразу впізнав свою матір Вони вибрали цей особняк для того, щоб жодна дрібниця не зіпсувала враження.
Я з тобою Павлику, я просто не знаю, що робити! Вона нікого і чути не хоче! Вперлась, що буде народжувати!
Без права на слабкість Приїдь, прошу, я в лікарні. СМС від Альбіни зявилося на екрані телефона Лесі пів
Помилка Та ну! Не може бути! Я, Володимир, аж підскочив у машині, мало не врізався у чужу “
Сестра не телефонувала мені вісім років. Вона подзвонила в суботу, ніби не було цієї тиші, і попросила
Колись, давно, батько рушив до села з тією крижано-спокійною певністю, яку мають лише люди, звиклі завжди