ZigZag

Найрідніші люди: зворушлива розповідь про Анну Янівну й Павла Ілліча, трьох онуків, сімейні турботи, дачні мрії та щиру радість великої української родини

Ось як складається життя. А могло б усе бути по-іншому. Сусідка дивується, як їм пощастило діти допомагають

Без категорії

Мій син довго шукав гідну дружину, але я ніколи не ставила під сумнів його вибір. Нарешті, коли йому виповнилося 30, він зустрів Агатy, яка здавалася йому ідеалом. Я майже щодня чула, яка вона добра та красива, і бачила, наскільки син закоханий. Мені теж подобалася Агатy. Він з захопленням розповідав мені й друзям про її переваги – йому здавалося, що вона саме та, з ким хочеться пов’язати долю, і він не вагався зробити їй пропозицію. Я, як любляча мати, повністю підтримувала його рішення. Підготовка до весілля була непростою, але наші друзі допомогли на відмінно. Батьки нареченої були чудовими, і ми одразу здружилися. Все здавалося ідеальним, але з часом усе змінилося. Їхній шлюб почав тріщати по швах, сварки траплялися все частіше. Я розуміла, що це перший рік разом, сподівалась, що все владнається, але мені було боляче бачити, як вони віддаляються, і я хотіла, щоб вони були щасливі. Того вечора я дуже занепокоїлася. Пізно ввечері син прийшов до мене з валізами – сказав, що невістка виставила його з дому. Він залишився в мене, а Агатy жодного разу не прийшла, щоб поговорити. Це повторювалося не раз. Коли невістка повідомила мені, що вагітна, я вирішила з ними поговорити й дати декілька порад, як уникати майбутніх непорозумінь. Але стало лише гірше: конфлікти між ними почастішали, син частіше ночував у мене. Я бачила, як йому важко, більше не було тієї радості в його очах, лише розчарування. Я не могла дивитися, як мій син страждає у нещасливому шлюбі, тому радила йому задуматися: може, варто поставити крапку? Він міг би бути хорошим татом, навіть якщо житиме окремо. Так і сталося — незабаром подав на розлучення. За якийсь час Агатy прийшла до мене просити, щоби я вплинула на сина й переконала його не руйнувати сім’ю. Я багато разів радила їй боротися за свою родину. Мене докоряли втручанням у їхнє життя. Тепер я не знаю, чи правильно я зробила, що порадила синові розлучитися. Його дружина мене недолюблює, а мій син усе більше віддаляється. Та, можливо, вони все ще кохають один одного? Жити окремо погано, але разом їм теж нелегко.

Мій син довго шукав собі дружину, але я ніколи не ставила під сумнів його вибір. І ось, коли йому вже

Без категорії

Українська бабуся у 80 років вирішила жити самостійно: вигнала онука з невісткою й закрила двері для всієї родини, а родичі взялися вирішувати, як їй виживати на схилі літ

Наша бабуся вже відзначила свої 80 років. Минулого тижня вона вигнала мого старшого брата з дружиною

Без категорії

Мій син та невістка подарували мені квартиру, коли я вийшла на пенсію: отримала ключі, підписала документи в нотаріуса – і тепер щомісяця отримую дохід від здачі житла, хоча навіть не просила про такий цінний подарунок!

Уяви собі, мій сину з невісткою зробили мені такий сюрприз, коли я вийшла на пенсію! Ото було прийшли

Без категорії

Бабусю, в мене до тебе прохання Мені дуже потрібні гроші. Багато. Внук прийшов до неї ввечері.

Без категорії

013

Мій другий чоловік виявився справжнім джентльменом: він щедро дбав про мене й мого сина, дарував турботу, увагу та не шкодував грошей на наші потреби

Мій другий чоловік виявився чудовою людиною, яка не шкодувала коштів на покупки для мене та мого сина.

Без категорії

019

За тиждень до 8 березня я ледь втекла із зали суду. Сльози заслоняли мені очі. В голові звучало лише одне речення: “Ви більше не чоловік і дружина”. Чому він так зі мною вчинив? За які гріхи я заслужила таке покарання?

За тиждень до 8 березня я ледве вибігла із зали суду. Слізи застилали мені очі, і в голові крутилася

Без категорії

013

«І поговорити нема з ким…» Історія Ніни Антонівни та її пошуки душевного тепла серед самотності у рідному Києві

Мамо, ну що ти таке кажеш? Як це тобі нема з ким і словом перекинутись? Я ж тобі дзвоню по два рази на день!

Без категорії

015

Мамин дзвінок у телефоні моєї невістки кардинально змінив мої наміри допомогти молодій родині з пошуком квартири Я живу сама у гарній однокімнатній квартирі в центрі Києва. Мій чоловік помер п’ять років тому, а від тітки я успадкувала ще одну “двушки” в іншому, менш престижному районі, але також із зручним плануванням. Здавала її акуратним молодим людям, раз на місяць приходила за орендною платою і перевіряла стан житла — два роки все було ідеально. Коли мій син одружився, разом із невісткою вони вирішили розпочати своє сімейне життя окремо — орендували квартиру і почали відкладати на перший внесок для іпотеки. Я не заважала їхньому вибору, хоча довгостроково планувала передати їм спадкову квартиру від тітки, дозволити продавати її, робити свій ремонт, меблювання тощо. Через рік після весілля у них народився син, і поява онука тільки додала мені впевненості, що треба оформити документи на сина. Аж поки тиждень тому не змінила свою думку. Це сталося після мого 60-річчя. Я вирішила святкувати красиво, виключно для себе — забронювала залу в ресторані і запросила багато друзів, родичів, а також сина з невісткою. З невісткою ми спілкуємось безконфліктно, хоча вона дуже емоційна і бувають спалахи негативних емоцій навіть у мою сторону, але я не тримаю зла, зважаючи на її молодість. Однак той випадок, коли вона виставила мене на посміховисько перед усіма гостями, повністю змінив моє ставлення до неї. Син із невісткою прийшли в ресторан із малюком. Через шумну атмосферу невістка попередила, що підуть годинки за годину, і я поставилася до цього з розумінням. Коли вони вже збиралися йти, невістка не могла знайти телефон, я допомагала, набрала її номер. Гості звернули увагу на метушню, у залі стало тихіше — саме тоді десь із підвіконня почувся злий гарчливий гавкіт і виття собаки! Усі повернули голови, невістка почервоніла, кинулася до вікна, схопила телефон і вимкнула дзвінок. Люди зиркали то на неї, то на мене. Ситуацію згладив мій брат, увімкнули музику, він виголосив тост, але, як то кажуть, щось уже дало тріщину. Увесь вечір я бачила, як гості перешіптувалися про «оригінальний» рингтон, який невістка поставила на мій номер. Наступного дня я попросила сина пояснити, але він сказав, що це дрібниця. Відтоді я не спілкуюсь із ними, а питання дарування квартири вирішила відкласти до кращих часів у наших стосунках. Хоча б почути від сина й невістки звичайні вибачення… Якщо вони до мене як до собаки — що ж, це їхнє право…

Я живу сама в затишній однокімнатній квартирі в центрі Києва. Мій чоловік помер пять років тому, після

Без категорії

010

«Ти не дружина, а прислуга. І дітей у тебе немає!» – Мамо, Галина поживе у нас. У нас ремонт, там неможливо перебувати. Вільна кімната є, навіщо їй сидіти в будівельному пилу? – сказав чоловік Галини. Чоловіка цей варіант не бентежив, чого не скажеш про його дружину і матір. Свекруха і духу не переносила невістки. – Мені потрібно працювати, я не можу тут залишатися, – тихо сказала Галина. Дружина працювала дистанційно, їй була потрібна тиша та спокій. Андрій був цілий день на роботі, і з мамою під одним дахом було зовсім непросто. А Галина звикла бути вдома одна – їй ніхто не заважав. Галина дивилася на свекруху і не знаходила слів. Господиня явно не хотіла бачити її у своїй оселі, але, мабуть, іншого виходу не було. Всі сіли за стіл на вечерю. – Галино, подай, будь ласка, свій фірмовий салат, – попросив Андрій. – Андрію, не їж цю хімію. Я зробила тобі інший – більш здоровий, – бідкалася свекруха. Обличчя Галини змінилося: її чоловік мав алергію на помідори – та як свекруха могла про це забути? Ще з дитинства вона казала: «Не треба до лікарів бігати, таблетку дам – і все минеться». – У нього алергія. Навіщо ти поклала помідори в салат? – обурилася Галина. – Та що ти вигадуєш? Один помідор — нічого не буде, – відмахнулася свекруха. – Йому стане погано. – Галино, не драматизуй. Немає у нього алергії! Його ж рідна мати знає краще за тебе. – Я його дружина, і піклуюсь про чоловіка. – Яка ти дружина? Звичайна прислуга! У тебе й дітей немає! Ось будуть – тоді й поговоримо. Галина схопилася зі столу і вибігла у спальню. Свекруха завжди знала, куди боляче вдарити. Андрій поспішив заспокоїти дружину. – Андрію, пробач. Я краще поїду до батьків. Або працювати в офісі. Я не залишуся з твоєю мамою. – Дозволь, я спробую з нею поговорити. Вона припинить! – Ні, ми це вже проходили тисячу разів. Під одним дахом ми не зійдемося. Довелося тимчасово орендувати житло, щоб уникнути нового сімейного скандалу. Свекруха, звісно, була невдоволена, але іншого виходу не мала. А Галина раділа, що має такого турботливого та уважного чоловіка.

Ти не дружина, ти прислуга. Дітей у тебе немає! Мамо, Оксана поживе тут. Ми зараз робимо ремонт у нашій