Наталія готує вечерю, коли різко стукає у двері.
Доброго дня! Ви Наталія? запитує незнайома жінка близького віку.
Так, а ви хто? відповідає вона, зупинившись у поріжку.
Я Олеся, коханка вашого чоловіка, заявляє жінка.
Олега? перепитує Наталія.
Олечка, виправляє себе Олеся.
І ви з Олегом кохаєтеся? Чи заважаю я вашому щастю? каже Наталія, обличчям, сповненим іронії.
Що він вам сказав? Що діти наші ще маленькі і він не може їх залишити? продовжує Олеся.
Ні Він сказав, що треба зачекати, доки доки вашого батька не помре, вимовляє вона, і Наталія відчуває, як холод проникає в грудну клітку.
Мій батько живий, йому виповнюється сімдесят, він ніколи не хворіє, заперечує вона.
Олекса сказав, що коли Анатолій Федорович підете до предків, то одразу від вас і підете, наголошує Олеся.
А чому саме зараз? захоплює Наталія.
Він поважає вашого батька, проте хоче, щоб квартира перейшла до нього, коли того не стане, відповідає Олеся.
Це ж моє сімейне майно, подароване бабусею, підкреслює Наталія.
Я не тримаю його, каже Олеся. Я вже давно не володію Олегом, хоча колись дуже його любила, вважала, що дітям потрібен батько, а тепер розумію, що помилилася.
Тож ви його відпустите? запитує Наталія.
Звичайно, беріть його речі, відповідає Олеся, підкреслюючи, що залишає його без жодних вимог.
Я займусь усім, каже Наталія, збираючи їхні валізи.
Олег, повернувшись з роботи, помічає, що його дружина відмовляється подавати йому стіл.
Дякую за вечерю, мила, каже він, підходячи до дверей. Я піду на прогулянку.
Пиши, дякуй, відповідає Наталія, закриваючи за ним хрустке скло.
Ти вже за пятдесят, піддражнює Олег, намагаючись здивуватися.
Я ще молодий у душі, парирує вона, згадуючи зростаючі сиві волосини.
Хочеш, щоб я залишився, чи підеш сам? питає Олег, розуміючи, що їхні стосунки розпадаються.
Ти можеш забрати свої речі, каже Наталія, піднімаючи сумку. Я вже підготувала все для розлучення.
Окей, мовчки кивнув Олег і вийшов.
Наступного дня Наталія подає позов про розлучення у Сімейний суд у Київській області. Суд розподіляє майно: Олег отримує автомашину та гараж, а Наталія дачу в ІваноФранківську.
Продавши дачу, вона вирушає з батьком у Львів, потім у Одесу, а далі ще кудись, бо Анатолій Федорович почувається чудово і не планує йти на той світ.
Через півроку Олеся помічає, що Олег часто гуляє ввечері, і вирішує його підслухати. Вона повертається до дому, збирає його речі й викидає їх поруч із входом. Олег, повернувшись з «прогулянки», не знаходить ні дверей, ні жодного підказки.
Залишившись без притулку, Олег звертається до Наталії. Вона вже не вдома її знову забрало в мандрівку з батьком. Олег стоїть перед порожньою квартирою, розмірковує, чи варто шукати нову дачу, гараж чи просто залишитися в старому підвалі.
«Можливо, знайдеться ще одна наївна дівчина, думає він, адже я ще молодий».
Якщо вам сподобалося, залишайте коментарі та лайки це надихає нас писати нові історії!
