Усе змінилося в одну мить. Того дня у нас було невелике сімейне свято я, дружина і донька зібралися відзначити день народження мого батька. Сиділи затишно, жартували, слухали його спогади про молодість, дідівські історії з Житомира. Батько був у прекрасному настрої. Після обіду донька й дружина вирішили провести його додому, бо я, через біль у нозі, вже не можу ходити на далекі відстані. Та й випив я тоді добряче як годиться, за здоровя. Я вже знав, що, повернувшись додому, відразу засну. Так і сталося заснув просто за столом, і ноутбук залишився відкритий.
Дружина з донькою повернулися, і кожна пішла займатися своїм. Дружина саме збиралася зварити собі каву, як помітила, що я не вийшов з улюбленої соцмережі. Вочевидь, намагався щось видалити і не встиг. Підійшовши ближче до екрану, вона прочитала перші слова переписки, від яких у неї потемніло в очах: “Люблю тебе”. Це я написав давній знайомій. Дружина ледве дійшла до дивану і сіла, ноги тряслися.
У голові одразу пролунав голос її батька мого тестя. Він завжди був проти нашого шлюбу, вважав, що я зроблю її нещасливою. Протягом двадцяти восьми років ми разом доводили, що він помилявся. Крізь хвороби я поруч мав дружину вона турбувалася, підтримувала, коли мене попросили піти з роботи на пенсію у Вінниці, коли казали, що лікарняний уже забагато затягнувся. Робота для мене була всім, тож цей удар витримати було дуже складно. Але ми разом все подолали, і я не раз дякував їй за любов і підтримку. Тепер зрозумів, що знецінив усе лише одним вчинком.
Дружина зібралася на силі й прийшла до доньки в кімнату. Здавалася спокійною, хоч по щоках вже текли сльози. Дочка, Олеся, побачивши це, одразу все зрозуміла і поквапилася до мене, скопіювала переписку. Вона швидко зробила фото всього листування. Озвучувати, як читати це було їм боляче, навіть не хочу уявляти. Виявилося, що триває воно близько місяця затіялося десь із часу мого влаштування на нову роботу. У голові все змішалось: сором, біль, провина.
Потім Олеся написала цій жінці: Так сильно його любиш прошу, забирай! Знову відправила фото переписки. Жінка миттєво вийшла зі сторінки. Донька відправила мені скріншоти й приписала: Будь чоловіком, залиш сімю, якщо для тебе це неважливо. Після цього підійшла обійняти маму, що вже взяла себе в руки. Казала їй, що разом усе переживуть, а вона завжди буде поруч. Лишилося чекати, коли я прокинуся.
Я й не здогадувався, що вони вже все знають. Телефон подзвонив і це була вона. Я, думаючи, що нікого нема вдома, відповів. Говорили недовго. Після того зібрав речі і зайшов до кімнати, щоб перевдягтися. Коли проходив повз Олесю та дружину, не зумів нічого сказати. Вона навіть не повернулася, лише замислено дивилася у вікно. Олеся мило посміхнулася, помахала рукою. Наступного разу побачилися вже лиш коли мені треба було забрати кілька речей.
Сиджу і дивуюся: як родину, в якій жилося 28 років з усім добром і труднощами, щасливими моментами, турботою можна зруйнувати ось так, за секунду. Що таке чоловіча довіра після цього? Всі слова лишаються словами, а за ними залишаються розбиті серця та розлучення.
Гіркий досвід. Поки не наступиш на власні граблі, не зрозумієш, якою ціною вимірюється довіра й тепло рідної оселі. Бережіть тих, хто поруч із вами.
28 років шлюбу розбилися в одну мить — усе змінила СМС від коханки чоловіка