Сльози моєї доньки: пошуки життєвого сенсу в часи відчаю

На жаль, моя донька мириться з розпачем: сльози й пошук сенсу життя

Я мама двох дітей — сина і доньки. Вже багато років я вдова. Мій чоловік встиг побачити народження онуків, але, на жаль, пішов з життя до того, як наші діти вирішили зв’язати себе шлюбом.

У нашій родині завжди шанували традиції. Ми вірили, що якщо двоє люблять одне одного і хочуть бути разом, то офіційний шлюб — будь-то цивільний чи церковний — є необхідністю.

Однак мої діти дотримувалися інших поглядів. Кожного разу, коли я намагалася переконати їх узаконити стосунки, вони лише посміхалися, називаючи мої переконання застарілими. Вони запевняли мене, що їх кохання не потребує печаток і церемоній, що штамп у паспорті нічого не змінить у їх почуттях.

Проте життя, на жаль, жорстоко підтвердило мої побоювання.

Одного разу рано вранці я почула стукіт у двері. На порозі стояла моя донька Оксана. В одній руці вона тримала валізу, іншою вела трирічну донечку, а поруч у візочку спав немовля. Її очі були повні сліз.

— Мамо, чи можу я залишитися у тебе на декілька днів з дітьми? Василь нас вигнав… У нього інша… — її голос тремтів.

Я була шокована. Як він міг так вчинити? Адже Оксана народила йому двох прекрасних дітей! Я хотіла негайно піти до нього й вимагати пояснень. Але, побачивши стан доньки, я обняла її, поцілувала і вирішила не піднімати цю тему в той момент.

Оксана закінчила педагогічний університет, але так і не почала працювати. Василь, її цивільний чоловік, наполіг, щоб вона залишалася вдома:

— Мені не потрібні твої гроші. Я хочу повертатися у затишний дім, їсти домашню їжу, носити чисті сорочки. Я сам забезпечу нашу родину.

Я вирішила зателефонувати Василю. Запитала його про родину, про майбутнє. Він спокійно відповів:

— Моє серце тепер належить іншій. Я буду допомагати дітям, але Оксана для мене — минуле.

З того часу він надсилає нам невелику суму щомісяця. Моєї пенсії ледве вистачає на нас усіх. Оксана в депресії, постійно плаче і не бачить сенсу в майбутньому.

Тепер вона розуміє, як важливо було офіційно оформити стосунки. Шлюб — це не лише символ кохання, але й захист, особливо для жінок.

Звертаюся до всіх батьків: переконуйте своїх дітей у важливості шлюбу. Ця “мода” на співжиття без зобов’язань може призвести до трагедій. Родина має ґрунтуватися на традиціях і законах. Тільки так ми зможемо захистити наших дітей і онуків від подібних негараздів.

Оцініть статтю
ZigZag
Сльози моєї доньки: пошуки життєвого сенсу в часи відчаю