Моя донька у розпачі: сльози та пошуки сенсу життя
Я мати двох дітей — сина та доньки. Вже багато років я – вдова. Мій чоловік побачив народження онуків, але, на жаль, покинув нас, не дочекавшись, доки наші діти розпочнуть своє подружнє життя.
У нашій родині завжди поважали традиції. Ми вірили, якщо двоє людей кохають одне одного і хочуть бути разом, то офіційний шлюб — будь то цивільний або церковний — є необхідністю.
Проте мої діти мали інші погляди. Щоразу, коли я намагалася переконати їх узаконити стосунки, вони лише посміхалися, називаючи мої переконання застарілими. Вони запевняли мене, що їхнє кохання не потребує печаток і церемоній, що штамп у паспорті не змінить їхніх почуттів.
Але життя, на жаль, підтвердило мої побоювання найжорстокішим чином.
Одного разу рано-вранці я почула стук у двері. На порозі стояла моя донька Ганна. В одній руці вона тримала валізу, іншою вела трирічну донечку, а поруч у колясці спав немовлятко. Її очі були сповнені сліз.
— Мамо, можна я залишуся у тебе на деньочок з дітьми? Сергій вигнав нас… У нього інша… — її голос тремтів.
Я була приголомшена. Як він міг так вчинити? Адже Ганна народила йому двох чудових дітей! Я хотіла негайно піти до нього і вимагати пояснень. Але, побачивши стан доньки, я обняла її, поцілувала і вирішила не підіймати цю тему в той момент.
Ганна закінчила педагогічний університет, але так і не почала працювати. Сергій, її цивільний чоловік, наполіг, щоб вона залишалася вдома:
— Мені не потрібні твої гроші. Я хочу приходити в затишний дім, їсти домашню їжу, носити чисті сорочки. Я сам забезпечу нашу родину.
Я вирішила зателефонувати Сергію. Запитала його про родину, про майбутнє. Він спокійно відповів:
— Моє серце тепер належить іншій. Я буду допомагати дітям, але Ганна для мене — минуле.
Відтоді він надсилає нам невелику суму щомісяця. Моєї пенсії ледве вистачає на нас усіх. Ганна в депресії, постійно плаче і не бачить сенсу в майбутньому.
Тепер вона розуміє, наскільки важливо було офіційно оформити стосунки. Шлюб — це не лише символ кохання, а й захист, особливо для жінок.
Я звертаюся до всіх батьків: переконуйте своїх дітей у важливості шлюбу. Ця “мода” на співжиття без зобов’язань може призвести до трагедій. Сім’я має ґрунтуватися на традиціях і законах. Тільки так ми можемо захистити наших дітей і онуків від подібних бід.
