Моя дочка у відчаї: сльози і пошуки сенсу життя
Я мати двох дітей — сина і дочки. Протягом багатьох років залишаюсь вдовою. Мій чоловік встиг побачити народження онуків, але, на жаль, пішов з життя до того, як наші діти вирішили пов’язати себе шлюбом.
У нашій родині завжди дотримувалися традицій. Ми вірили, що якщо двоє людей люблять одне одного і хочуть бути разом, то офіційний шлюб — будь то церковний або світський — є необхідним.
Але мої діти мали інші погляди. Кожного разу, коли я намагалася переконати їх узаконити стосунки, вони лише посміхалися, називаючи мої переконання застарілими. Вони запевняли мене, що їхні почуття не потребують ні печаток, ні церемоній, що штамп у паспорті не вплине на їхню любов.
Проте життя, на жаль, підтвердило мої побоювання найжорстокішим чином.
Якось рано-вранці я почула стук у двері. На порозі стояла моя дочка Оксана. В одній руці вона тримала валізу, іншою вела трирічну дочку, а поруч у колясці спав немовля. Її очі були повні сліз.
— Мамо, можна я залишусь у тебе на день з дітьми? Тарас вигнав нас… У нього інша… — її голос тремтів.
Я була вражена. Як він міг так вчинити? Адже Оксана народила йому двох прекрасних дітей! Я хотіла негайно піти до нього і вимагати пояснень. Але, бачачи стан дочки, я обняла її, поцілувала і вирішила не здіймати цю тему в той момент.
Оксана закінчила педагогічний університет, але так і не почала працювати. Тарас, її цивільний чоловік, наполягав, щоб вона залишалася вдома:
— Мені не потрібні твої гроші. Я хочу приходити в затишний дім, їсти домашню їжу, мати чисті сорочки. Я сам забезпечу нашу родину.
Я вирішила зателефонувати Тарасові. Запитала його про родину, про майбутнє. Він спокійно відповів:
— Моє серце тепер належить іншій. Я буду допомагати дітям, але Оксана для мене — минуле.
З того часу він надсилає нам невелику суму щомісяця. Моєї пенсії ледве вистачає на нас усіх. Оксана в депресії, постійно плаче і не бачить сенсу в майбутньому.
Тепер вона розуміє, наскільки важливо було офіційно оформити стосунки. Шлюб — це не тільки символ любові, але й захист, особливо для жінок.
Я звертаюся до всіх батьків: переконуйте своїх дітей у важливості шлюбу. Ця «мода» на спільне проживання без зобов’язань може призвести до трагедій. Родина мусить ґрунтуватися на традиціях і законах. Лише так ми зможемо захистити наших дітей і онуків від подібних негараздів.
