Вартість брехні: як одна жінка вирішила зберегти сім’ю —
Я вирішила поділитися цією історією після того, як в інтернеті все частіше стала натикаючись на сповіді жінок, які, щоб зберегти сім’ю, свідомо йшли на обман. Історії, де дружина не могла завагітніти від чоловіка, але зачала дитину від іншого — іноді з його відома, частіше — таємно. Чоловік вважав, що це його рідний син чи донька, а вона — мовчала в ім’я «любові» та «щастя».
Я читаю — і мене стискає від болю та обурення. Так, життя складне. Буває, що доля забирає в нас головне — можливість подарувати життя. Але брехня… Особливо така, глибока… Вона руйнує не лише сім’ю, але і душі всіх її учасників.
Я знаю, про що кажу. Дев’ять довгих років я боролася з безпліддям. Дев’ять років — уколів, обстежень, сліз, надій, розчарувань. Ми з чоловіком хотіли дитину найбільше на світі. Я бачила, як кожний невдалий цикл вбиває його зсередини, хоча він намагався триматися заради мене. І кожен раз, коли хтось із близьких радив мені «спокійно» знайти донора — «ну ти ж жінка, у тебе біологічний годинник тикає» — у мене все кипіло всередині. Я дивилася на чоловіка і розуміла: ні. Я не зраджу його. Не брехатиму. Навіть заради найсвятішого — материнства.
Знаєте, одна моя «подруга» одного разу сказала: «Ну навіщо ти мучишся? Завагітнієш від іншого — і все. Він не дізнається. Головне — щоб кров підходила». А якщо, — відповідала я, — станеться біда? Нещастя? Аварія? Хвороба? Переливання крові? А якщо знадобиться трансплантація? І правда спливе. Що тоді?
Краще залишуся бездітною, ніж брехливою. Але Бог дав нам інший шлях. Ми з чоловіком всиновили маленьку дівчинку — Марічку. І жодного разу я не пошкодувала. Це наша дочка. Рідна — не по крові, а по любові, по серцю.
Історія, яка досі збуджує мою свідомість. Наші старі знайомі — здавалися ідеальною родиною. У них були близнюки. Він — добрий, турботливий, працьовитий. Вона — красива, чарівна. Люди дивилися на них із заздрістю. Але правда, як це часто буває, довго ховатися не може.
Одного разу чоловіку поставили діагноз — вроджена безплідність. Він був шокований. Провів додаткові обстеження — все підтвердилося. Виходи були два: або діти не від нього, або сталося медичне диво. На жаль, дива не сталося.
Він був знищений. Не влаштовував скандали, не бив посуд — просто зібрав речі, залишив дім, дітей, усе… і поїхав за кордон. Кажуть, зараз працює в Лондоні. З дружиною більше ніколи не бачився. А діти? Вони дізналися правду. І не змогли пробачити. Вони пішли до бабусі й дідуся — батьків батька. Мати залишилася одна, в домі, який колись був наповнений дитячим сміхом.
І найстрашніше — діти не захотіли більше повертатися. Вони виросли і поїхали вчитися до іншого міста, не підтримуючи з нею зв’язків. Іноді я чую про неї від спільних знайомих. Вона як і раніше живе одна. Іноді її можна побачити біля магазину — з погаслим поглядом, сутулою спиною. Мовчить. Навіть з тими, кого раніше вважала подругами.
Я розповідаю це не із злорадства. Я сама жінка. Я знаю, як болить, коли не можеш народити. Коли бачиш чужих дітей і відчуваєш порожнечу всередині себе. Але, дорогі мої, брехня — не ліки. Брехня — це отрута, яка повільно, але напевно руйнує все, до чого торкається.
Зараз медицина пішла далеко вперед. Є штучне запліднення, ЕКЗ, донорство — відкрите, чесне. Є усиновлення. Є шляхи, де можна бути щасливою і не руйнувати долі інших людей.
Я пережила цей біль. Пережила чесно. І тепер, коли моя Марічка кличе мене «мамо», коли притискається до мене уві сні, я знаю — я все зробила правильно. У мене чиста совість. І поруч — мій чоловік, який ніколи не втратив до мене довіри.
Дорогі жінки, будь ласка, якщо ви стоїте перед таким вибором — не брехайте. Не зраджуйте того, хто вас любить. Краще гірка правда, ніж солодка брехня, яка одного разу знищить усе. І найголовніше — не виправдовуйте зраду любов’ю. Справжня любов не народжує обману. Справжня любов — це чесність, навіть якщо вона завдає болю.
Нехай ця історія стане застереженням. Не наступайте на чужі граблі. І якщо доля забрала у вас материнство — вона обов’язково подарує вам щось інше. Головне — зберегти душу.
