На кілька тижнів після весілля я випадково підслухала розмову чоловіка з його матір’ю — почуте викликало холодний жах, що скував усе моє тіло.
Галина була переконана, що її союз з Олексієм — це початок справжньої казки, сповненої радості і світла. Їхнє випадкове знайомство в затишній кав’ярні в центрі Києва, стрімкі чотири місяці до пропозиції, а потім весілля в ніжно-рожевих та золотистих тонах здавалося їй втіленням мрії. Її мати, Оксана Іванівна, не приховувала свого захвату від Олексія, називаючи його «ідеальним зятем». Та після святкування осіннього врожаю, що відзначали всією родиною, ця ілюзія розлетілася на друзки, як крихке скло під ударом долі.
Після вечері Галина піднялася в свою кімнату за коробкою з сімейними реліквіями — старими листами та фотографіями. Спускаючись по скрипучих сходах старого будинку, вона застигла: з вітальні донеслися приглушені голоси. Олексій говорив, і кожне його слово відчувалося, як гострий кинджал в серці:
— Оксана Іванівна, я б ніколи не одружився з нею, якби не ваші гроші.
Галина застигла на місці, ноги її підкосилися. Мати відповіла тихо, але твердо:
— Тихіше, Олексію! Вона може почути. Потерпи трохи. Як тільки її справи на роботі налагодяться, зможеш піти. Вона занадто слабка, сама не впорається.
Олексій хмикнув з роздратуванням:
— Але не забудьте про останній платіж до Нового року. Без нього я не залишуся.
Галина ледве дісталась до кімнати, чіпляючись за перила, щоб не впасти. Її світ руйнувався. Мати заплатила Олексію, щоб він на ній одружився. Все — його ніжні слова, турбота, обіцянки біля вівтаря — виявилося брехнею, купленою за брудні гроші. Біль захлеснула її, як крижана хвиля, але Галина вирішила: вона дізнається правду до кінця.
Вона нишпорила в його речах, поки він спав, і знайшла докази — банківські виписки з переказами від матері, позначеними як «витрати», «перший внесок», «фінальна виплата». В його пошті — листи про борги, прострочені кредити, відчайдушні прохання до друзів позичити гроші. Олексій був по вуха в фінансовій ямі, і її мати витягувала його за рахунок доньки. Кожен його погляд, кожен дотик тепер викликав у Галини тремтіння від відрази. Розмови з матір’ю стали справжнім випробуванням — вона хотіла закричати, викрити весь цей жах, але мовчала, збираючи сили. Її мучили питання: невже мати справді вважає, що вона не варта любові? Чи було хоч щось справжнє в цьому шлюбі?
Галина вирішила: їхнє зрадництво не залишиться в тіні. На Новий рік, коли сім’я зібралась за великим столом у будинку матері, вона підготувала свій хід. Під ялинкою був подарунок — маленька коробка, перев’язана червоною стрічкою.
— Це тобі, мамо. Ти заслужила, — сказала Галина, дивлячись їй в очі.
Оксана Іванівна з посмішкою відкрила коробку і миттєво зблідла. В середині були роздруківки банківських переказів — незаперечні докази.
— Що це означає? — прошепотіла вона, голос тремтів.
— Це докази того, що ти купила мені чоловіка, — Галина говорила спокійно, але в середині бушувала буря.
Повісло мовчання, як перед грозою. Олексій опустив ложку, що задзвеніла об тарілку.
— Галино, я все поясню… — почав він, але голос його був жалюгідним, наче у загнаного звіра.
— Не треба. Ти отримав свої гроші. Цей шлюб закінчено.
Мати розплакалась, впавши на стілець:
— Я зробила це заради тебе! Ти хвора, слабка! Я не хотіла, щоб ти залишилася сама!
— Ні, ти зробила це, щоб контролювати мене, — голос Галини тремтів від болю. — Вітаю, мамо. Ти купила мені чоловіка і втратила доньку.
Вона вийшла з дому, залишивши їх у мертвій тиші. Холодний вітер бив їй в обличчя, але сльози вже висохли. На початку року Галина подала на розлучення. Олексій не заперечував — маски були зняті, і йому нічим було захиститися. Мати телефонувала, благала пробачити, але кожен її дзвінок був як відлуння зрадництва, від якого Галину трясло. Стрес підірвав її здоров’я — серце шалено стукало, руки тремтіли, але друзі і довгі години з терапевтом допомогли їй піднятися з цього пекла.
Тепер вона вільна. Вперше за тривалий час Галина дихає на повні груди, не озираючись на брехню і ланцюги, що сковували її. Ця свобода — дорожча за всі багатства світу. Вона дивиться у майбутнє, де немає ні Олексія, ні материнських інтриг, і розуміє: вона вистояла. А ви як би вчинили на її місці? Чи змогли б пережити такий удар і знайти в собі сили йти далі?
