Чотири дні у свекрухи. Помилка, яку я більше не повторю ніколи
Я зробила найбільшу дурницю у своєму житті — залишила нашого півторарічного сина під опікою свекрухи всього на чотири дні. Здавалося, я все передбачила: написала детальну інструкцію — цілих чотири сторінки формату А4, де по пунктах описала кожен аспект догляду за малюком у домашніх умовах. Там було буквально все — від рецептів каші та компоту до правил одягання, прогулянок, гігієни і, звісно, сну. Я навіть зазначила, які продукти категорично не можна давати дитині, навіть якщо він дивиться у тарілку благальними очима. Окремо прописала, які слова він вже знає, що любить показувати на картинках, як зображує котика і собачку. Смієтеся? Думаєте, перебарщую? Можливо. Але моя свекруха — ще та штучка, і я була готова до багатьох несподіванок. Тільки, як виявилося, не до всього.
Боженько, створюючи у ній материнські інстинкти, мабуть, випадково змішав тривожність з байдужістю, приправив це щедрою порцією хаосу і все це накрив фразою: «Привозьте, нам буде так радісно!» Ну, ми і привезли. Віддали дитину, вручили методичку. І далі, судячи з усього, справа пішла так: відкрили мою інструкцію — і закрили. Свекруха махнула рукою: «Так ми своїх чотирьох без жодних папірців виростили, і нічого!» — і занурилася у власну логіку бабусі.
Син тинявся по квартирі як заманеться, а вона ходила за ним по п’ятах з мантрою: «Ой, він зараз впаде! Ой, він удариться! Ой, зачиніть балкон, а то вилетить! Переставте це — тут гостре!» Хлопчикові давали в їжу все, що їли самі. Сніданок, обід і вечеря — одне і те ж. Причому їжа подавалася не за режимом, а за принципом: «Краще нехай їсть, ніж спить. Їж, сонечко, відпочинок — це потім!»
Дитина вдень зовсім не спала. Бо навіщо? Зате отримала марафон з мультиків — до пізнього вечора. І режим, старанно вибудуваний мною, зсунувся на дві години вперед. Тепер я щодня перетворююсь на аніматора, проводячи трьогодинні «шоу-програми», аби якось вкласти його спати без істерики. Якщо комусь потрібна ведуча на дитяче свято — звертайтесь, досвід вже є.
Висновок простий і трагічний: свекруха — істота з вродженою хитрістю. Вона ніколи не скаже «ні», але завжди зробить по-своєму. Дитина замість сну отримує чергову тарілку макаронів, замість режиму — хаос, а замість спокою — бабусині «ой» і «ах» на кожному кроці. «Краще нехай поїсть, бідолашка!» — і знову в нього пхають все підряд.
Знаєте, ця фраза тепер для мене як прокляття: НІКОЛИ більше не залишу дитину зі свекрухою! Ні на годину, ні на день, ні тим більше на чотири. Можете назвати мене панікеркою, занадто відповідальною матір’ю чи просто стервом, але моя дитина — це не піддослідний кролик для бабусиних експериментів. Це маленька людина, якій потрібний порядок, увага та любов, а не постійне переїдання і «мультики до півночі».
А у вас як? Ви часто довіряєте своїх дітей свекрусі? Вона поважає ваші побажання чи діє за принципом «я краще знаю»?
