Коли вони підписалися в ЗАГСі, Олена ледве пересувалася — була на останньому місяці вагітності, — з тремтінням у голосі згадує Ганна Михайлівна, матір дівчини. — Яка там весілля… Просто зайшли, поставили підписи, а потім поїхали до мене — накрили стіл і скромно відсвяткували. А вже через тиждень народився наш Дениско.
Коли питають, чому донька так довго не виходила заміж, Ганна Михайлівна зітхає. — Навпаки, все сталося дуже швидко. Олена дізналася про вагітність, коли вже було три місяці. З батьком дитини жили разом, готувалися до весілля, будучи плани. Але він злякався. Кинув її. Просто зник — забрав речі, заблокував Олену скрізь і ніби під землю провалився.
Дівчина була розбита. Вагітна, покинута, зі страхом перед майбутнім. І ось у цей складний час з’явився Олег. Вона одразу сказала йому правду — не приховала жодної деталі. Він вислухав, задумався… і залишився. Почав піклуватися про неї, ходив на огляди, готував, підтримував. А невдовзі зробив пропозицію. Сказав: «Дитина має народитися в справжній родині».
Я, признатися, спочатку не вірила. Боялася, що за добротою Олега щось ховається. Навіть намагалася дізнатися про нього більше, — зі зітханням додає мати. — Але даремно. Олег виявився не тільки гідним чоловіком, а й неймовірним батьком для Дениса.
Минуло десять років. Денис — розумний, вихований хлопчик. Вчиться з Олегом, ходить у кіно, на плавання, катається на роликах. Любов між ними справжня, щира. Денис називає Олега татом — бо він і є його батько. Мама Олега, до речі, тебе не чаїть у онуку. Забирає до себе на вихідні, дарує подарунки, пече його улюблені пиріжки.
Все було мирно, доки одного дня Олена не показала мені повідомлення: «Привіт. Я бачив фото нашого сина. Хочу познайомитися. Він має право знати, хто його справжній батько». Написав це той самий — біологічний батько, який десять років тому втік, кинувши вагітну.
— Уявляєте?! — обурюється Ганна Михайлівна. — Він просто побачив фото в соцмережах і раптом «прокинувся»! Почав писати Олені, вимагати зустрічей, казати, що має на дитину права. А потім і зовсім виклав у себе фото Дениса з написом: «Мій син». Та який ти батько, якщо за десять років навіть не згадав про нього?!
Олена завжди відкрито публікувала фото сина — зі свят, з моря, з прогулянок. Вона пишалася ним. Але й уявити не могла, що одного дня це стане приводом для привида з минулого вритися в їхнє життя.
— Я одразу сказала: не варто навіть відповідати! — розповідає Ганна Михайлівна. — Не батько він! А Олена вагається. Каже: «Це його біологічний батько, можливо, Денис має право його знати…»
Олег, звісно, був проти. Він виховував Дениса з народження. Він — батько, який не втік, коли було важко. Він не просто дав любов, а виростив сина. І тепер повинен стояти осторонь, поки якийсь сторонній захоче знову втручатися?
Коли про це дізналася мама Олега, вона подзвонила мені. Попросила вплинути на Олену. Говорить: «Ти ж розумієш, що це може зруйнувати все — сім’ю, довіру, навіть душу дитини. Денис вірить, що Олег — його тато. Навіщо все псувати? Заради чого?»
Я тепер намагаюся говорити з донькою. Пояснюю, що кров — не завжди головне. Що батько — це той, хто поряд. Хто не зрадив. Хто навчив жити. Усі рідні — і Олег, і його мама, навіть я — були рішуче проти.
Але Олена сказала: «Я розумію вас, але я мати. І я повинна дати Денису вибір. Не приховувати від нього правду. Я не дозволю біологічному батьку втручатися в наше життя, але дати синові можливість пізнати його — мушу».
Я не знаю, чи правильно вона робить. Все занадто ніжно, занадто крихко. Дитині десять років. Він росте в любові. Якщо дізнається, що «тато» — не тато, чи не розіб’є це його світ? А раптом цей біологічний батько знову зникне, залишивши нову рану?
І все ж… можливо, Олена права? Може, не варто жити в омані? А якщо Денис сам захоче знати? А може — навпаки, відвернеться від того, хто колись зрадив?
Зараз все тримається на тонкій ниточці. І я, як мати, просто молю Бога, щоб ця нитка не обірвалася. Щоб Олег залишився в житті Дениса його справжнім татом. І щоб Денис, коли дізнається правду, зробив вибір серцем. Бо родина — це не тільки кров, а й вірність.
