Син так підкорений дружині, що зустрічається зі мною лише потайки.
Я, Олена Михайлівна, виховувала свого сина, Дениса, сама. Можливо, я сама винна в тому, що він виріс таким залежним від дружини, але ця думка розриває мені серце. Моя подруга з дитинства, Людмила, прямо сказала мені: «Ти його надто пестила». Її слова були болючими, але змусили задуматися. Тепер я живу в невеличкому містечку під Черніговом, майже не бачачи сина й онуку, бо його дружина, Софія, повністю підкорила його, а я стала чужою в їхньому житті.
Денис народився, коли я вже забула про його батька, з яким ми жили у цивільному шлюбі чотири роки. Мій батько, успішний бізнесмен, подарував мені квартиру після школи, щоб я почувалася самостійною. У юності моя оселя була центром вечірок, але все змінилося, коли я зустріла його. Кохання здавалося вічним, але вагітність стала несподіванкою. Я навіть не сумнівалася — у мріях я вже тримала дитину на руках. Батько Дениса намагався повернути мою увагу, але я віддалилася. Ми розлучилися ще до народження сина. Родичі переконували зберегти стосунки заради хлопчика, але я наполягала: «Я буду йому і матір’ю, і батьком». Батько лише знизав плечима: «Твоє життя».
Коли Денису виповнилося сім, помер мій батько. До того ми ні в чому не знали потреби: іграшки, одяг, подорожі — у сина було все. Він не був вибагливим, і подруги дивувалися: «Як ти виховала такого спокійного хлопця, маючи можливості?» Я з гордістю відповідала: «Просто люблю його. Він — мій єдиний чоловік». Тоді я й не думала, що мій «єдиний чоловік» виросте й обере іншу жінку, відсунувши мене на другий план. Я була захоплена його навчанням, службою. Щоб Денис не потрапив до армії, я домовилася з військкомом, і він «служив» у комендатурі, а я щодня носила йому їжу, бачачи його посмішку.
Після служби Денис вступив до університету, де на третьому курсі зустрів Софію. Коли я вперше побачила її, серце стислося. Вона була гарна, але її погляд — владний, холодний — викликав острах. Я одразу відчула: ця дівчина підкорить собі Дениса. Так і сталося. Він перетворився на її тінь, виконував найменші примхи, витрачав гроші на подарунки, вигадував сюрпризи, щоб лише догодити. Софія не маніпулювала відверто — вона просто дозволяла йому себе любити, а він розчинявся в ній. Наші розмови звелися до його захоплених оповідей про неї. Я розуміла, що втрачаю сина, але приховувала біль, намагаючись бути ввічливою з невісткою.
Перед весіллям Софія озвучила свої умови: свято має бути розкішним. Я витратила майже всі заощадження, щоб їй сподобатися. Але цього було замало — я переписала на Дениса свою квартиру, переїхавши до матері. Це рішення стало моєю помилкою. Дізнавшись, що житло оформлене лише на сина, Софія влаштувала скандал. Наступного дня Денис побіг до нотаріуса й переоформив квартиру на них обох. Я відчула, що ґрунт пливЯ сиджу в порожній квартирі й розумію, що любов, яка колосилась перевагою, тепер дере дерева приниження.
