**Щоденниковий запис**
Навіщо брати іпотеку, якщо можна дочекатися, поки бабуся помре, і успадкувати її квартиру? Саме так вирішив брат моєї дружини, Роман. У нього дружина й троє дітей, але замість кредиту вони чекають на смерть бабусі, щоб заволодіти її житлом. Їхня жадібність розв’язала родинну драму, яка потрясла весь Кременчук.
Роман і його дружина, Оксана, разом із дітьми живуть у квартирі бабусі Ганни Миколаївни. Умови, м’яко кажучи, тісні, і легко уявити, яково їм усім тіснитися у трьох кімнатах. Але замість того, щоб шукати власне житло, вони з нетерпінням чекають, коли Ганна Миколаївна піде з життя. Їх дратує, що вона, незважаючи на свої 75 років, повна сил і енергії.
Ганна Миколаївна – справжня перлина. Вона чудово виглядає, не скаржиться на здоров’я, освоїла смартфон, ходить на концерти, бавиться з онуками і навіть іноді дозволяє собі романтичні побачення. Вона живе на повну, що бісить Романа й Оксану. Їм набридло чекати, і вони вигадали план: переконати бабусю переписати квартиру на Романа, а самій переїхати до будинку для літніх. Ганна Миколаївна рішуче відмовилася, чим викликала гнів онука. Її стійкість стала іскрою, яка розпалила сварку.
У Ганни Миколаївни була мрія – поїздка до Туреччини. Коли ми з дружиною дізналися про плани Романа, запропонували бабусі переїхати до нас. Порадили здати її квартиру в оренду, щоб заробити на подорож. Вона погодилася. Ми забрали Ганну Миколаївну до себе, а вона знайшла квартирантів. Дізнавшись про це, Роман і Оксана влаштували скандал. Вони були впевнені, що квартира по праву належить їм, і вимагали, щоб бабуся віддала їм гроші. Роман звинувачував мене, Івана, у тому, що я «завернув бабусі голову», аби привласнити спадщину. Їхня нахабність не знала меж.
Оксана почала часто приходити до нас. То сама, то з дітьми. Випитувала, як себе почуває Ганна Миколаївна, ніби сподівалася почути, що вона ось-ось помре. Роман теж не втрачав надії, що бабуся скоро залишить їм квартиру. Але Ганна Миколаївна не збиралася здаватися. Вона заробила достатньо грошей і поїхала до Туреччини. Повернувшись, вона сяяла від щастя, розповідаючи про палаци Стамбулу та лазурове море. Ми запропонували їй продати квартиру, купити малу студію й продовжити подорожі, а потім жити з нами в спокої. Ганна Миколаївна подумала й вирішилася.
Вона продала свою велику трикімнатну квартиру в центрі Кременчука й придбала затишну однушку. На решту грошей вона вирушила до нової подорожі – Італії, Угорщини та Австрії. В Австрії доля подарувала їй неймовірний сюрприз: вона зустріла австрійця на ім’я Йозеф і вийшла за нього заміж. Ми з дружиною прилетіли на їхнє весілля. Бачити 75-річну наречену, яка сяє від кохання, було справжнім дивом. Ганна Миколаївна заслужила це щастя – все життя вона працювала, підтримуючи дітей і онуків.
Роман, дізнавшись про весілля, не заспокоївся. Він вимагав, щоб бабуся віддала йому нову квартиру. Як він збирався розмістити там п’ятьох, незрозуміло. Але нас це вже не хвилювало. Ми раділи за Ганну Миколаївну, яка нарешті жила для себе. Її історія облетіла Кременчук, викликаючи захоплення в одних і заздрість в інших.
Тепер Ганна Миколаївна і Йозеф живуть між Австрією й Кременчуком. Вона надсилає нам листівки з подорожей і сміється, згадуючи, як Роман чекав її смерті. Ця драма показала, як жадібність може зруйнувати родинні зв’язки, але й довела, що сміливість жити своїм життям – сильніша за будь-які інтриги. Ганна Миколаївна стала для нас усіх прикладом: ніколи не пізно обирати щастя, навіть якщо весь світ проти.
