Щойно прибрала у свекрухи, а отгуляла лише докори
Ми з Тарасом зустрічаємось вже кілька років. Наші стосунки розвивалися повільно, але міцно. Він був турботливим, уважним, робив усе, аби я почувалася коханою. Нещодавно він зробив пропозицію — я з радістю погодилася. Ми мріяли про спільне майбутнє, будували плани, і, здавалося, ніщо не могло піти не так.
На час підготовки до весілля його батьки поїхали у відпустку і запропонували нам пожити в їхньому домі. Тарас одразу ж запалив усе таким планом, мовляв, буде можливість побути разом, спробувати на смак спільне життя. Я погодилася, хоч всередині відчувала легкий непокій: дім чужій, батьків не знаю близько, і відповідальність теж відчувалась. Та кохання сильніше за тригогу.
Спочатку все справді було ідеальним. Я з задоволенням взялася за господарство: готувала, прала, прибирала. Тарас рідко пропонував допомогу, вважаючи, що чоловіча справа у цьому домі — заробляти, а жіноча — створювати затишок. Я не сперечалася. Тим більше, він добре заробляє, і мені навіть здавалося справедливим взяти побут на себе.
Все змінилося того дня, коли повернулися його батьки.
Я вичистила весь усе до блиску: вимила підлоги, вікна, протерла пил, розібрала шафи і кухню. Спекла торт, приготувала вечерю — усе, аби вони відчули, що в їхньому домі їх чекали з теплом і турботою. Але замість подякі — удар по самолюбству. Тарас, явно ніяково, передав мені слова матері:
— Виявляється, ти не помила вбиральню, у ванній теж бардак. А кухня — наче після бурі. До речі, торт неїстівний.
Мене ніби обілляли окропом. Я старалася з усіх сил, не шкоду уваги або часу, хотіла показати себе гарною господинею. А натомість — холод, докори й приниження. Я була впевнена: якщо ще до чогось і можна було причепитися, то лише навмисне. Будь-яка жінка подякувала б за такий порядок, а не шукала причину для нарікань. Але свекруха, мабуть, із самого початку була проти мене.
Після цієї розговорі я помітила: Тарас став холоднішим. Він більше не говорив про весілля з таким запалом, не будував планів. І я відчула страх. Невже одна думка матері може перекреслити все?
Я не розумію, в чому ще маю довести свою вартість. Може, я дійсно поспішла зМоже, просто настав час зрозуміти, що кохання — це не лише про спільні мрії, а й про повагу, якої я у цій родині так і не знайшла.
