Подарунок на річницю, який змінив моє життя
Соломія уважно розглядала своє відображення у дзеркалі. Сьогодні вона була особливо гарна: акуратна зачіска, ідеальний макіяж, витончені прикраси, підібрані зі смаком. Інакше і бути не могло — сьогодні вони з Тарасом святкували річницю весілля.
Святкування йшло повним ходом. Гості один за одним підходили до пари, вітали, дарували подарунки, лунав сміх і музика. Соломія усміхалася, але в глибині душі відчувала дивний непокій — наче щось важливе мало статися.
Коли настав момент обміну подарунками, Соломія взяла мікрофон:
— Ну що ж, люблений, настав і наш черговий момент! Сподіваюся, мій подарунок тобі сподобається, — промовила вона, пильно дивлячись на чоловіка.
Двері банкетної зали розчинилися, і кілька чоловіків внесли величезну коробку, обтягнуту яскравою тканиною. Тарас здивовано підвівся зі свого місця, очікуючи сюрпризу, але коли тканину зняли, його обличчя завмерло від шоку.
За кілька годин до свята Соломія сиділа у спальні й перечитувала повідомлення на телефоні чоловіка. Кожне слово ніби встромлювалося в серце ножем. “Скучаю шалено… Рахую години до нової зустрічі”, — писала йому його коханка.
Але не це вразило Соломію найбільше. Жінка, з якою Тарас їй зраджував, була старшою за нього на п’ятнадцять років, повненькою, далекою від ідеалів краси. І все ж він обрав її.
Почувши кроки, Соломія швидко стерла переписку й поклала телефон на місце. Тарас увійшов у кімнату, насвистуючи. Він був у гарному настрої — на роботі дали премію, і він уже мріяв, як везе “свою Марічку” на море.
Побачивши сумний вираз дружини, Тарас насторожився:
— Щось трапилося? Ти якась не така.
— Усе гаразд, — спокійно відповіла Соломія. — Думаю про нашу річницю. До речі, мені потрібні гроші на організацію свята.
— Звичайно, без питань, — усміхнувся він.
Соломія навіть не розуміла, чому так спокійно сприйняла цю ситуацію. Раніше подібні зради викликали в неї істерики, погрози розлученням. Тепер вона мовчала. Усередині неї щось змінилося.
Тарас вийшов на балкон, щоб надіслати чергове любовне послання. А Соломія тим часом згадувала, скільки разів їй доводилося пробачати його зради. Свекруха завжди брала бік сина:
— Чоловіки — як коти: якщо їм тепло й затишно вдома, вони повертаються. Не влаштовуй скандалів, Соломійко. Втратиш — сама будеш винувата.
Свекор підтверджував:
— Не на що скаржитися! Твій Тарас — золотий чоловік. Працює, гроші в хату носить. Чего тобі ще треба?
Але Соломія чудово знала, що цей “золотий чоловік” зраджує за кожної нагоди. І що свекор сам давно гуляє направо й наліво. Просто краще це приховує.
Вона згадувала, як виросла у родині, де зрада вважалася зрадою, де батьки вчили її повазі до себе. Але в родині Тараса це було нормою — “терпи, все налагодиться”.
Подруги радили Соломії піти, поки не пізно. Але куди? З трьома дітьми, без стабільного доходу? Повертатися до батьків — там уже жив брат із сім’єю. Та й, попри все, Соломія все ще любила Тараса. Любила за шкільні роки разом, за перші зізнання в коханні, за дітей.
Може, свекруха права? Може, Тарас “нагуляється” й заспокоїться?
Але повідомлення на телефоні, повне ніжності до іншої жінки, знову різануло по серцю. Вона зрозуміла: час закінчувати цю агонію.
Соломія подзвонила в агенцію з організації свят. На зустріч прийшов власник компанії — чоловік на ім’я Богдан. Коли вона, стримуючи сльози, розповіла йому про свою проблему, він уважно вислухав.
— Ви повинні жити заради себе та дітей, — тихо сказав він. — Навіщо терпіти людину, яка вас не цінує?
І саме в той момент у Соломії визрів план. План, який поставить крапку в їхньому шлюбі.
Річницю вона організувала у великому заміському будинку. Гостей було багато: родичі, друзі, колеги. Навіть Марічка — та сама коханка Тараса — прийшла, сяючи вульгарною посмішкою.
Соломія стояла осторонь, спочаючи за усім. Вона була бездоганна: елегантна чорна сукня, туфлі на високих підборах, дорогі прикраси.
Коли настав час дарувати подарунки, вона взяла мікрофон:
— Люблений мій Тарасе! Десять років тому я обрала тебе своїм чоловіком. За цей час я зрозуміла, що ідеальні чоловіки існують лише у казках. Але сьогодні хочу подякувати тобі за важливий урок: як не повинна виглядати сім’я.
У зал внесли величезний торт. Усі завмерли в очікуванні.
Тканину здерли — і з торта вийшли три напівоголені дівчини: білявка, шатенка та русява.
Тарас, не вірячи очам, роззявив рота. Його коханка Марічка поблідла.
Соломія підійшла до чоловіка:
— Насолоджуйся, любий. Ти ж завжди хотів більше “різноманітСоломія вийшла за двери, вже знаючи, що справжнє щастя починається там, де закінчується страх бути самій.
