Оксана мчала вулицями оживленого Києва до своєї другої квартири, стискаючи кермо аж до болю в пальцях. Її серце билося від люті: сусіди знову скаржилися на брата чоловіка, який перетворив її спадщину на притон. Але те, що вона побачила, увійшовши до квартири, стало справжнім ударом. Брат чоловіка розкрив їй жахливу правду про зраду чоловіка, і тепер її світ розпадається. Оксана опинилася перед вибором, який розриває її душу: пробачити зраду чи почати життя з чистого аркуша.
— Катю, це ж мій брат, йому ніде жити, — умовляв її чоловік Тарас, коли все починалося. — Він із Ольгою розлучився, куди йому податися?
— Не хочу пускати Олега в квартиру бабусі, — несміливо заперечила Оксана.
— Він нічого не зіпсує, — наполягав Тарас. — Ну не до батьків же йому їхати?
— А чому ні? — вчепилася вона за цю думку.
— Чоловікові сорок п’ять, соромно з батьками жити, та й особисте життя у нього є, — Тарас благаюче подивився на дружину.
— Гаразд, нехай живе, але якщо сусіди скаржитимуться — вижену! — здалася Оксана після довгого мовчання.
— Усе буде добре! — зрадів Тарас, потираючи руки.
У Тараса були свої плани на квартиру. Він збирався під виглядом «допомоги братові» використовувати її для зустрічей з коханкою, про яку його тридцятичотирирічна дружина навіть не підозрювала.
— Зараз відвезу Олега, порадую! — вигукнув Тарас, схопив ключі й вибіг із дому.
— Так спішить, ніби сам туди переїжджає, — усміхнулася Оксана і зайнялася своїми справами.
Тарас повернувся лише через три години. Оксана, побачивши світло фар, вибігла у двір.
— Де ти так довго пропадав? Я вже збиралася тебе шукати! — напівжартома сказала вона.
— Показував Олегу квартиру, — ухильно відповів Тарас, приховуючи справжню причину.
— Слухай, він хоча б за світло й воду платитиме? — раптом спитала Оксана.
Тарас завагався, його погляд забігав. Він не обговорював це з братом.
— Ти знаєш, якось незручно брати гроші з рідного брата, особливо зараз, коли у нього все так погано, — сказав він із докором. — За квартиру все одно нам платити, він багато не накрутить.
Оксана, піддавшись на умовляння, погодилася, що брати гроші з родича буде негарно. Але щойно Олег заселився, квартира перетворилася на хаос. Дні й ночі там греміла музика, збиралися галасливі компанії, приходили різні жінки, лунали крики й сварки. Сусіди почали викликати дільничного, але той лише виписував штрафи, не в змозі заспокоїти мешканця.
Олег поскаржився братові на проблеми.
— Сусіди задовбали, — сказав він. — Ми ведемо себе тихо, а вони поліцію викликають. Зроби щось, бо якщо мене виженуть, тобі сюди теж вхід закриють, — пожартував він.
— Я все владую, але ти припини галасувати, — відповів Тарас. — Якщо Оксана дізнається, нам кінець!
— Більше не буду, — пообіцяв Олег, але тієї ж ночі сусіди знову викликали поліцію.
Одна з сусідок, не витримавши, дізналася, кому належить квартира, і знайшла Оксану в соцмережі. Вона запитала, чи знає господарка про те, що відбувається, і про візити дільничного. Відповідь Оксани шокувала сусідів: вона не мала жодного поняття.
За годину Оксана увірвалася до квартири, палаючи від люті.
— Привіт! — усміхнувся Олег, відчинивши двері.
— Олеже, на тебе скаржаться сусіди! — випалила вона. — Вимагаю, щоб ти виїхав!
— Виїхав? — здивувався він. — Прости, але ти не виправдала довіри!
— Це ти не виправдав довіри! — відрізала Оксана. — Забирайся!
— О, так? Тоді послухай дещо про свого чоловіка! — зло підкинув Олег.
— Що ти несеш? — вона завмерла, дивлячись на нього в упор.
— Не тільки я тут порушую тишу, — хмикнув Олег. — Твій Тарас теж молодець.
— У якому сенсі? — її голос здригнувся.
— Він приводить сюди свою коханку, — випалив Олег. — Вже три місяці! А ти, невістко, й не в курсі!
Новина вдарила, як блискавка. Оксана відчула, як земля тікає з-під ніг.
— Геть звідси! — крикнула вона, показуючи на двері.
— А з чоловіком що робитимеш? — усміхнувся Олег.
— Не твоя справа! — гаркнула вона. — Провалюй!
Олег, посміхаючись, почав збирати речі й через двадцять хвилин зник. Оксана залишилася сама у розгромленій квартирі. Увійшовши всередину, вона не впізнала бабусиного помешкання: від затишку не залишилося й сліду. Брудні стіни, розкидані речі, запах тютюну — усе кричало про те, як її обдурили. Вона розчинила вікна, намагаючись вигнати дух зради.
Дома її чекала важка розмова з Тарасом. Спочатку він усе заперечував, але, притиснутий до стіни, зламався й почав благати про пробачення. ОксанаВона стояла перед вікном, зціпивши кулаки, і усвідомила, що вперше за довгі роки почувається вільною.
