Вже два роки, як Оксана Петрівна не спілкується зі своєю донькою Софійкою. Рік тому, без жодної причини, Софійка перестала брати трубку. Вона змінила замки у своїй квартирі у невеличкому містечку на березі Дніпра і чітко дала зрозуміти, що більше не бажає бачити матір у своєму домі. Оксана Петрівна досі не може змиритися з цим розривом, і її серце стискається від болю щоразу, коли вона згадує про доньку.
«Вже два роки, як ми мовчимо, — зітхає Оксана Петрівна, її голос тремтить від прихованих емоцій. — Софійка живе своїм життям: викладає світлини в соцмережах, спілкується з друзями. Але мені — ні дзвінка, ні повідомлення. Вона доросла жінка, у неї трирічна донечка і чоловік, живуть у своїй оселі. Я завжди була суворою — до себе, до інших, і до Софійки теж. Вважаю, що батьки мають бути вимогливими. Я хотіла, щоб вона добре вчилася, допомагала по господарству, дбала про себе».
Оксана Петрівна не змінила своїх принципів навіть тоді, коли донька створила власну родину. Вона регулярно навідувала Софійку, але кожен візит перетворювався на випробування. «Як можна жити в такому безладі?» — обурювалася вона, перекладаючи речі у шафах, ніби Софійці знову було десять років. Вона вказувала на немиті тарілки, докоряла за неувагу до дитини і не соромилася критикувати зятя: «Богдан — ні на що не здатний, завжди без гривні в кишені!» Оксана Петрівна вважала, що лише вона може сказати доньці правду, навіть якщо та сприймає її болісно.
Рік тому все змінилося. «Я зателефонувала Софійці, як завжди, — згадує Оксана Петрівна, її очі темніють від образу. — Розповіла, що дочка моєї небоги вже читає у свої чотири роки. Софійка раптом розіллялася: “Навіщо ти порівнюєш дітей?” Я здивувалася — як їх не порівнювати, коли різниця очевидна? Це була наша остання розмова». Незабаром Оксана дізналася, що донька змінила замки й заборонила їй з’являтися у своєму домі. «Я подумала, що це тимчасова дивацтво, — каже вона. — Вирішила, що Софійка опам’ятається, прийде й вибачиться. Але вона не прийшла».
Місяці минали, а мовчання доньки ставало все важчим. Наприкінці липня в Оксани Петрівни був день народження. Вона чекала дзвінка від Софійки, але телефон мовчав. «Власній матері не привітати!» — з гіркотою вигукує жінка. Наступного дня вона не витримала й подзвонила з чужого номера. «Я сказала їй: якщо«Я сказала їй: якщо ти не хочеш зі мною спілкуватися, звільни мою квартиру!» — згадує вона, її голос тремтить від гніву.
