Пізній дар і родинна буря
У невеликому містечку над Дніпром розігралася родинна драма, що розірвала зв’язки між матір’ю та сином. Олена Іванівна, жінка в літах, зіткнулася з несприйняттям і гнівом рідних, коли наважилася на крок, який здавався немислимим. Її несподівана вагітність у 44 роки стала не тільки випробуванням для неї, а й причиною розриву з сином, чия реакція розбила їй серце. Тепер, колихиаючи немовля, вона запитує саму себе: чи можна відновити родину, коли любов перемішалася з образами та зрадою?
«Олено Іванівно! — гукала Ганна на всю хату. — Я сто разів казала: ложки — у правий ящик, виделки — у лівий!» Олена, збентежено стоячи біля столу, пробурмотіла: «Пробач, Ганнусю, я ненавмисно, просто не звернула уваги. Та ж це не так важливо…» Ганна спалахнула: «Це мій дім, і я вимагаю, щоб усе було по-моєму!» Її голос тремтів від злости, а очі сипали іскрами. Олена подивилася на невістку з подивом і болем. «Ганю, що трапилося? Якщо ти сердишся, що я приїхала, не хвилюйся, я лише на пару днів», — тихо промовила вона, та Ганна лише відвернулася.
Олена завжди добре ладнала з невісткою. Коли син, Тарас, привів Ганю додому, Олена відразу її прийняла. Дівчина з сусіднього села була простою, доброю, з щирою посмішкою. Вони познайомилися в університеті: Тарас навчався на інженера, Галя — на бухгалтера. Олена пишалася сином — розумний, цілеспрямований, він з третього курсу підробляв на місцевому заводі, а після закінчення вишу вирішив залишитися в місті. Батьки підтримали його, купивши невеличку квартиру. Незабаром Тарас і Ганя почали жити разом, а після випуску одружилися. Тепер вони працювали, будували своє життя, і Олена намагалася не втручатися, лише час від часу навідувалася. Їхні теплі зустрічі в селі, де Галя з радістю частувала її паляницями, здавалися далеким спогадом.
Але цього разу Ганя була іншою — дратівливою, різкою. Олена не могла зрозуміти, що сталося. Коли невістка трохи заспокоїлася, вона наважилася запитати: «Ганю, що тебе так розлютило? Ви з Тарасом посварилися?» Галя опустила очі: «Пробачте, Олено Іванівно, я сорвалась. У мене знову від’ємний тест. Я так хочу дитину, а нічого не виходить… Тарас мріє про сина, а раптом він піде до іншої? Я його так кохаю!» Її голос затремтів, а сльози покотилися по щоках. Олена обняла невістку, намагаючись втішити: «Ви разом усього три роки, Ганю. Усе в вас буде, час ще не прийшов».
Але слова Гані змусили Олену вагатися. Їй стало ніяково ділитися причиною своєї поїздки. У 44 роки вона дізналася, що вагітна — новина, яка перевернула її життя. Її чоловік, Василь, був на сьомому небі, а вона сама розривалася між страхом і надією. У такому віці народжувати? Люди сміятимуться, подумають, що вона з’їхала з глузду. Вона чекала онуків, а не нової дитини! Олена приїхала до міста на обстеження, щоб переконатися, що все гаразд, але горе Гані зробило її таємницю ще важчою. Як розповісти про свою радість, коли невістка ридає через власний біль?
Олена все ж наважилася: «Ганю, діти — це дар з небес. Ми з Васемою разом ще зі школи. У 17 я дізналася, що стану мамою Тараса. Наші батьки були проти, але ми одружилися й прожили 26 років. Бувало всяке, але нас тримала любов. Коли Тарас поїхав навчатися, ми з Васемою залишилися самі, і я думала, що тепер поживемо для себе. Але він… він почав гуляти. Я дізналася від його колеги, хотіла розлучитися, і тут з’ясувалося, що я вагітна. Вася кинув свою пасію, знову став уважним, як у молодості. Тепер я дивлюся на материнство інакше — не так, як у 17, коли ми самі були дітьми. У вас з Тарасом ще будуть діти, просто зачекайте». Галя дивилася на неї з широко розплющеними очима: «Ви будете народжувати?» — «А як інакше? Це Божий дар», — відповіла Олена.
Після обстежень Олена повернулася додому, але ввечері їй подзвонив Тарас. Його голос тремтів від гніву: «Мамо, ти при своєму розумі? Народжувати в такому віці?!» Олена оніміла. Вона не очікувала, що син, її гордість, так люто засуджуватиме її. «Тарасе, це наше з татом життя», — намагалася вона пояснити, але він кинув слухавку. Олена заплакала, відчуваючи, як серце стискається від болю. Пізніше вона дізналася, що це Галя налаштувала сина, виливши на неї ушат злости й глузувань.
Тарас перестав спілкуватися з батьками. Олена та Василь були поглинуті турботами про новонародженого сина, але образа на старшого сина тінню лежала на серці. Вони втратили надію на примирення, доки одного разу Тарас не приїхав до них. Він стояв на порозі, похиливши голову: «Мамо, тату, пробачте. Я був неправий, що образив вас». Він розповів, що подав на розлучення з Галею. «Я«Я побачив її справжнє обличчя, — зізнався він. — Вона мріє про дитину, але це не дає їй права ображати тебе.»
