Коли мене вперше зіштовхнули з ліжка, я подумала, що це випадковість — але зараз я подаю на розлучення.
У невеликому містечку під Львовом, де зимові вітри виють, немов попереджаючи про лихо, моє життя, що почалося з мрії про щастя, перетворилось на жах. Мене звати Оксана, мені 27, і лише місяць тому я вийшла заміж за Олега. Але те, що сталося у наш перший спільний Новий рік, стало для мене останньою краплею. Я вирішила розлучитися, і моє серце розривається від болю та рішучості.
### Казка, що стала пасткою
Коли я зустріла Олега, здавалося, що я знайшла свою долю. Він був чарівним, уважним, іскра в його очах мене приваблювала. Ми зустрічалися рік, і кожен день був сповнений сміху та планів. Він обіцяв мені родину, затишний дім, дітей. Я вірила йому всім серцем. Весілля було скромним, але теплим — наші родичі раділи, а я відчувала себе на вершині щастя. Але вже через тиждень після весілля я почала помічати в Олезі дивні речі, які спочатку списувала на стрес чи втому.
Перша тривожна звістка прийшла, коли він, напившись із друзями, грубо відштовхнув мене, коли я намагалася відвести його додому. Я подумала, що це випадковість, що він просто перебрав. Але згодом такі «випадковості» почали повторюватись. Олег міг різко підвищити голос, якщо щось було не так, як він хотів. Його теплі слова змінилися холодністю, а обійми — байдужістю. Я намагалася переконати себе, що це тимчасово, що ми «притираємось». Але перший день нового року зруйнував усі мої ілюзії.
### Кошмар першого січня
31 грудня ми святкували Новий рік удвох. Я готувала святкову вечерю, прикрашала хату, мріючи, що це буде початок нашого щасливого спільного життя. Олег спочатку був у гарному настрої, ми пили шампанське, сміялися. Але до півночі він пив все більше, і його веселощі перетворилися на агресію. Коли я запропонувала йти спати, він закричав: «Не псуй мені свято!» Я пішла до спальні, сподіваючись, що він заспокоїться.
Ранком 1 січня я прокинулася від різкого поштовху. Олег, з почервонілими від алкоголю очима, просто зіштовхнув мене з ліжка. Я вдарилася об підлогу, біль пронизав тіло, але ще більше боліли його слова: «Ти мені заважаєш спати, вставай і роби щось корисне!» Я заціпеніла, не вірячи своїм вухам. Це був не мій Олег, не той чоловік, за якого я вийшла заміж. Я спробувала заговорити, але він лише відмахнувся й повернувся до стіни.
### Правда, що вбиває
Це був не єдиний випадок. За місяць шлюбу я зрозуміла — Олег не той, ким здавався. Його «випадкові» поштовхи, грубість, байдужість до моїх почуттів — це все було не помилкою, а його справжнім обличчям. Він міг принизити мене перед друзями, назвавши «нерозумною», якщо вечеря була не до смаку. Він вимагав, щоб я підлаштовувалася под його настрій, ігноруючи мої бажання. А я, у свої 27, почувалася старою, замкненою у клітці.
Моя мама, Марія Олексіївна, плакала, коли я розповіла їй правду. Вона благала мене потерпіти: «Оксанко, шлюб — це праця, дай йому час». Але як терпіти людину, яка тебе не поважає? Як будувати родину з тим, хто бачить у тобі лише служницю? Я намагалася говорити з Олегом, але він лише сміявся: «Не вигадуй, ти занадто чутлива». Його байдужість добивала мене.
### Рішення, яке врятує мене
Вчора я прийняла рішення: подаю на розлучення. Мені страшно — я ніколи не думала, що у 27 років залишуся сама, з розбитим серцем та зруйнованими мріями. Але ще страшніше — залишитися з людиною, яка мене руйнує. Я не хочу жити у страху, що наступний поштовх буде сильнішим. Я не хочу прокидатися з думкою, що моє життя — це помилка.
Подруги підтримують мене, але деякі, як і мама, кажуть: «Подумай, може, він зміниться?» Але я знаю: Олег не зміниться. Його маска впала, і я побачила його справжнього. Я заслуговую більшого — любові, поваги, безпеки. Нехай я залишуся сама, нехай люди шепочуться за моєю спиною — але я вибираю себе.
### Крок у невідоме
Розлучення — це не кінець, а початок. Я вірю, що знайду сили побудувати нове життя. Можливо, повернуся до своєї мрії стати дизайнером. Можливо, подорожую світом. Я молода, і в мене є час. Мій біль — це ціна за свободу, і я готова її заплатити. Олег думав, що може зламати мене, але помилився. Я не його жертва — я жінка, яка знає собі ціну.
Ця історія — мій крик про гідність. Я виходила заміж із любов’ю, а йду з рішучістю. Нехай перший січень став для мене кошмаром, але він дав мені ясність. Я більше не дозволю нікому штовхати мене — ні з ліжка, ні з мого власного життя. Я обираю себе.
