Я лише з німим подивом спостерігав, як Олеся готувала салат — моя невістка перевернула моє життя з ніг на голову.
У маленькому містечку під Житомиром, де запах цвітучих каштанів змішується з пилом літніх доріг, моє спокійне життя раптом дало тріщину. Мене звуть Ганна Степанівна, мені 62 роки, і я зустрілася з невісткою, яка, сама того не усвідомлюючи, змусила мене переглянути все, у що я вірила. Її вчинок за вечерею став для мене не просто сюрпризом, а справжнім ударом, який оголив прірву між нами.
### Нова людина в родині
Коли мій син Олег привів у дім Олесю, я сповнилася надій. Молода, усміхнена, з іскоркою в очах — вона здавалася ідеальною парою для мого хлопця. Вони одружилися три роки тому, і з тих пір Олеся стала частиною нашої родини. Я старалася бути доброю свекрухою: допомагала з приготуванням їжі, ділилася рецептами, навіть сиділа з їхньою маленькою донечкою Марійкою, коли Олег з Олесею були зайняті. Але з самого початку я помічала в ній щось незвичайне — якусь самобутність, яка одночасно захоплювала й тривожила.
Олеся ніколи не просила поради, не скаржилася, не метушилася. Вона просто робила все по-своєму, тихо, але впевнено. Я списувала це на молодість, думаючи, що з часом вона стане ближчою, навчиться цінувати мої традиції. Але вчорашній вечір показав, наскільки я помилялася, і ця помилка вразила мене глибше, ніж я очікувала.
### Неочікувана вечеря
Вчора Олег із Олесею запросили мене на вечерю. Я прийшла о шостій, як домовилися, з теплим паляничком, який спекла зранку. Олеся зустріла мене з посмішкою, але в її очах блиснула якась іскра — немов вона задумала щось, чого я не розуміла. Ми сіли за стіл, і я чекала, що Олеся, як завжди, похвалить мої кулінарні старання. Але замість цього вона підвелася, відкрила холодильник і почала виймати продукти: два варених яйця, чотири помідори, три огірки, половину порізаної цибулі.
Я спостерігав за нею з подивом. Олеся спритно нарізала все це, змішала у великій мисці, заправила соняшниковою олією й поставила салат на стіл. «Ось, Ганно Степанівно, смачного», — сказала вона з легкою усмішкою. Я був приголомшений. Цей салат, зроблений на швидку руку з решток, виглядав так просто, так… недбало. А мій паляничок, над яким я працювала півдня, залишився майже недоторканим. Олег їв Олесин салат із задоволенням, а я відчував, як у мені закипає образа.
### Удар по традиціям
Цей салат став для мене не просто стравою, а символом. Я все життя готувала для родини з душею: борщі, котлети, вареники — все, щоб мої близькі відчуОлеся, не знаючи того, навчила мене, що іноді найпростіші речі можуть бути найважливішими — і тепер я маю вибір: сумувати за минулим або навчитися радіти новому.
