**Зрадницький сюрприз: Потайний план свекрухи**
Марічка ще спала, коли різкий дзвінок у двері порушив ранкову тишу їхньої квартири в передмісті Харкова.
— Андрію, відчини, — пробурчала вона, штовхаючи чоловіка в бік.
— Сплю я, — буркнув той, натягуючи ковдру.
Марічка, зітхнувши, вилізла з-під теплого покривала і, шаркаючи капцями, поплелася до дверей. Відчинивши, вона завмерла: на порозі стояла свекруха.
— Наталія Степанівна? Що ви тут робите? — очі Марічки округлилися від подиву.
Свекруха, не удостоївши невістку відповіддю, мовчки увійшла в квартиру, залишаючи за собою шлейф різкого аромату парфумів.
— Марічко, хто там? — Андрій, протираючи очі, з’явився в коридорі.
— Мовчиш? Ну, розкажи дружині про наш сюрприз! — Наталія Степанівна глянула на сина з легким глузом.
— Який сюрприз? — Марічка різко обернулася до чоловіка, відчуваючи, як серце стиснулося від поганого передчуття. Вона зрозуміла, що від неї щось приховують, але навіть уявити не могла, який удар її чекає.
— Знову? — Марічка дивилася на Андрія з розпачем. — Ми ж тільки минулого тижня були у твоєї мами, допомагали з справами! Я втомилась, Андрію, давай хоча б ці вихідні проведемо вдвох, спокійно…
Її голос тремтів, очі благали, але Андрій залишився непохитним.
— Марічко, ти ж знаєш, мамі зараз важко. Після смерті батька вона сама, не справляється. Я її єдиний син, мушу допомагати.
— І навіщо вона тепер приїхала? — Марічка намагалася стримувати себе.
— Я казав, їй треба шпалери, світло-бежеві, і ще дрібниці для ремонту.
— А замовити онлайн не можна? — спитала вона з надією.
— Вона не вміє. Поїдемо в вихідні, заодно прогуляємось, розведешся.
— Розведуся в будівельному магазині? Оце розвага! — фыркнула Марічка, образа кипіла в грудях.
Але псувати собі вихідні вона не хотіла. Взяла телефон, швидко замовила все зі списку з доставкою, сама вибрала матеріали, сама оплатила. Свекрусі лишалося тільки прийняти замовлення. Здавалося, тепер Наталія Степанівна не знайде приводу з’являтися в їхню міську квартиру. Доставка була призначена на вечір п’ятниці, і Марічка подумки зітхнула, думаючи, що все під контролем.
Яким же був її шок, коли в суботу вранці свекруха з’явилася в них з величезними пакетами, набитими шпалерами й банками фарби.
— Ви що, хотіли, щоб я сама тащила таку тягарню? — Наталія Степанівна окинула невістку льодяним поглядом. — Андрію, ти їй нічого не сказав?
— Наталіє Степанівно, це мав бути сюрприз, — Марічка, все ще у піжамі, тямкала, стоячи в коридорі.
— Оцінила, — свекруха скривила губи й перевела погляд на сина. — Що мовчиш, як води в рот набрав? Розкажи дружині про наш сюрприз!
— Який? — Марічка обернулася до Андрія, її голос затремтів. Вона відчувала, що зараз її світ рухнеться.
— Я переїжджаю до вас на кілька місяців, — з тріумфуючою посмішкою оголосила Наталія Степанівна, знімаючи пальто.
Марічка не встигла переварити цю новину, як свекруха кинула новий удар:
— А ви — до мене в село.
Наталія Степанівна величаво пройшла на кухню, а Марічка, схопивши чоловіка за руку, люто прошепотіла:
— Це що за новини? Які переїзди? Ми це не обговорювали!
— Прости, не встиг сказати, — Андрій знизав плечима, ніби йшлося про дрібницю. — Мама запропонувала. Не хвилюйся, це ж не завтра їхати.
Марічка, стримуючи гнів, пішла у спальню. Сваритися при свекрусі вона не наважилася, але всередині все кипіло. До вечора Андрій нарешті пояснив.
— Марічко, подумай, це ж шанс! Зробимо ремонт у сільському будинку, як ти схочеш. Додаси в портфоліо, клієнти повалять! Поки будемо ремонтувати, поживемо там. Мамі в її віці не можна дихати будівельним пилом, а за робітниками слідкувати треба.
— І це маю робити я? — Марічка захлипнула від обурення.
— А що такого? Тобі потрібна робота, ми з мамою про тебе піклуємося!
— Піклування? Виселити мене в глушину, подалі від цивілізації? Я не хочу! Мені подобається наша квартира!
— Ми не відразу їдемо, — відмахнувся Андрій. — Шпалери ти вже замовила, почнемо з однієї кімнати, щоб мамі було комфортно.
— А як же вона дихатиме будівельним пилом? — зніяковіла Марічка.
— Вікно відчинимо, не помітить. Зате проконтролює. І взагалі, ми не в тому становищі, щоб їй умови диктувати. Квартира належить їй, а будинок за документами мій.
— Квартира її тільки тому, що ти не вступив у спадщину! — спалахнула Марічка.
— Не лізь у наші сімейні справи! — відрізав Андрій. — Ми з мамою все вирішили. Я її єдиний спадкоємець, тожВсе здавалося таким ідеальним – до того дня, коли Наталія Степанівна повернулася з новим сюрпризом.
