«Вибач, але тепер вона буде жити у вас…»

«Вибач, Соломіє, але тепер вони житимуть у вас…»

Соломія і Тарас зранку возилися у дворі. Листя з дерев падало неначе золотий дощ, а тиша була такою спокійною, що й думки не турбували. Та раптом тишу порушив дзвінок на телефоні. Тарас глянув на екран, скривився й промовив:

— Мама… Зараз побачимо, що в неї трапилося.

Він увімкнув гучний зв’язок, і голос Ганни Іванівни пролунав різко та тривожно:

— Тарасе, збирайся! Їдемо до мене зараз же.

— Що сталося? — напружено спитав Тарас.

— Їдемо забирати Маріанну з дітьми. Все, кінець! Чоловік вигнав їх із хати.

Соломія, що стояла поруч із мітлою, зблідла. Маріанна — сестра Тараса. З дітьми. Без даху над головою?

Будинок, у якому жили Соломія з чоловіком, був її мрією. Просторий, із затишною верандою, садом, новими меблями — вони будували його разом, вкладаючи не лише гроші, а й душу. Тарасу спочатку ця ідея здавалася божевільною: продати квартиру у місті, переїхати за місто, почати все з нуля. Але Соломія вміла переконувати. І дім вийшов саме таким, яким вона його уявляла.

Спочатку все було чудово. Навіть свекруха, яка спершу скреготала зубами, під час новосілля захоплено говорила: «Соломійко, ти молодець, хата — просто казка!»

А потім почалося.

Кожну п’ятницю до них, мов за розкладом, приїжджала Ганна Іванівна, а разом із нею — Маріанна, її чоловік Богдан та троє їхніх дітей. Гості не просто приїжджали — вони оселялися. Їсти — на Соломії, прибирати — теж. Ні допомоги, ні подяки. Коли Соломія заговорила про це з Тарасом, він тільки відмахнувся: «Та ну, вони ж родичі. Треба ж допомагати».

Одного разу вона навіть наважилася попросити Маріанну помити посуд. У відповідь почула: «Ти що, я тільки-но з салону! Зіпсую манікюр». Соломія стиснула зуби й мовчки пішла мити сама.

Коли Маріанна з’явилася сама, без чоловіка, Соломія з полегшення зітхнула. Мінус один. Та скоро полегшення змінилося тривогою — Маріанна ходила по хаті як тінь, плакала вночі, сварила дітей. Потім свекруха пояснила: Богдан подалБогдан подал на розлучення, і тепер у Соломії не було вибору — вона повинна бути міцною та захистити свій дім.

Оцініть статтю
ZigZag
«Вибач, але тепер вона буде жити у вас…»