Коли родина стукає у двері: історія про спадщину, яку не поділити на трьох
Богдан увійшов у кімнату, де дружина дивилася серіал, і стримано повідомив:
— Дзвонив брат. Каже, що вони з Марічкою хочуть у суботу приїхати. Треба поговорити.
— Чудово! Ти ж знаєш, я завжди рада гостям, — усміхнулася Оксана.
— Але він додав, що розмова буде серйозна, — сказав Богдан і якось тривожно подивився на дружину. — Без дружин, тільки удвох.
— А ти не здогадуєшся, про що піде мова? — Оксана напружилася.
Богдан помовчав, опустив очі… І тут усвідомив: уся справа в спадщині.
Два місяці тому Богдан і Оксана оформили права на спадок. Тітка Ганна, старша сестра їхньої матері, не мала дітей і прожила життя самотньою, але сильною жінкою. Коли здоров’я почало підводити, вона покликала на допомогу племінників. Але тільки Богдан і Оксана піклувалися про неї — возили до лікарів, купували продукти, платили за сидінку, відвозили до санаторію. Решта родичів — лише листівку на свято надіслати.
Не дивно, що тітка Ганна залишила все їм: і двокімнатну квартиру в центрі міста, і затишну дачу на околиці.
Субота. Марічка та Андрій приїхали вчасно. Без усмішок, без зайвих слів. Сіли у вітальні й одразу почали:
— Гаразд, тітка відписала вам квартиру. Але дача — це уже занадто, — заговорив Андрій.
— Ми за нею доглядали! — зачепилася Марічка. — Косили траву, поливали клумби. Ми з дітьми там все літо жили.
— А тітку хоч раз улітку вивозили? — спокійно запитала Оксана. — Хоч раз виконали її прохання? Вона ж вас благала відвезти її на дачу, подихати свіжим повітрям…
— Ну, у нас свої клопоти. Діти, робота… — пробурчала Марічка.
— Ось тому тітка все й вирішила по-своєму, — тихо сказав Богдан.
— Ви її просто обдурили! — не стерпів Андрій. — Ти що, не чоловік, якщо з родиною поділитися не можеш?!
— А ти чоловік, якщо за розвалюху б’єшся? — спокійно, але різко відповів брат.
Гості пішли злі. Але наступного ранку задзвонив телефон.
— Богдан, ти що, замки на дачі змінив? — гнівно кричав Андрій. — Ми з Василем приїхали за своїми речами, а зайти не можемо!
— Змінив. Тому що не попередили. Приїжджайте наступної суботи — будемо прибирати. Заберете, що ваше, — відповів Богдан і поклав слухавку.
— Ти як знала? — здивувався він, обернувшись до дружини.
— А ти не знав своїх родичів? Якби ти не змінив замки, вони б і мебель вивезли. Не сумнівайся.
Через місяць вони продали і дачу, і свою трешку. Купили простоЧерез рік вони відкрили маленьку кав’ярню в Одесі, де тепер зустрічали лише тих, кого справді хотіли бачити.
