У тісноті, та не в образі
— Оленко, ну нічого страшного, трішки потеснишся. Це ж твоя рідна сестра, — у голосі матері лунала залізна впевненість, що не терпить заперечень.
— Мамо, яке це «потеснишся»? Це наша квартира, ми з Дмитром тут живемо! Куди нам тіснитись? — Олена ледве стримувала лютість.
— А їй що, у тій брудній гуртожитку юшитись? Знімати квартиру ми не потягнемо, ти бачила ціни? Все, вирішено: Марічка буде жити у вас. Мені так спокійніше, дитина під наглядом.
— Мамо, ми так не домовлялись!
— Тепер домовились. Ми — родина, мусимо допомагати одне одному.
— Родина? Серйозно? А ти пригадай, як…
— Все, немає часу. Куплю квитки — повідомлю.
Розмова обірвалась. Олена стояла посеред кухні, стискаючи телефон, ніби він міг дати відповіді. Вона була приголомшена нахабством матері. Втім, чому дивуватись?
Олена завжди була нелюбою дитиною. Коли мати вийшла заміж вдруге і народила Марічку, Олені, у її шість років, довелося різко дорослішати.
— Ти вже велика, мусиш допомагати з молодшою сестрою, — твердила мати. І на Олену звалилася купа справ: пилососити, мити підлогу, міняти підгузки, бігати до магазину, грати з Марічкою, а згодом — вчитися готувати. Вітчим пішов незабаром після народження Марічки, залишивши їх удвох.
Мати обожнювала Марічку, балувала її, як могла. Найсмачнішу цукерку — Марічці, новий одяг — Марічці, у кафе замовляли те, що хоче Марічка, у кіно йшли на фільм, який обере Марічка. Дівчинка росла в любові та ніжності, мати навіть не думала навантажувати її домашніми справами.
Марічка розкидала речі, ніколи не прибирала, лише вимагала й капризничала:
— У Даринки батьки купили новий телефон, я теж такий хочу!
— Що на вечерю? Знову вчорашнє? Замовим суші!
— Де мої улюблені джинси? Оленко, ти їх не постирала? Я маю? Та я не вмію, з якої речі?
— Прибирати? Не буду, у мене голова болить. Сама зробиш.
Мати ніколи не сперечалась із Марічкою. Олена намагалась заперечувати, але чула у відповідь:
— Марічка росте без батька, їй важко.
— Я теж росла без батька, мамо!
— Знаю. Але ти сильна, а Марічка — ніжна, як квітка. Їй потрібно більше турботи.
Мати витрачала на Марічку всю зарплату, брала кредити заради її примх. А коли Олені потрібні були нові кросівки чи куртка, маОлена закрила очі, відчуваючи, як гіркота минулого знову наповнює її серце.
