— Годі сперечатися. Треба вирішувати, що робити далі. Хоч би перший курс оплатити за нашу Соломію. Вона ж розумниця, підтягне знання і переведеться на бюджет, — втомлено промовила Оксана, дивлячись на чоловіка.
Тарас мовчки знизав плечима, ніби його це не стосувалося.
— Таро, ти взагалі мене чуєш?
— Так, — буркнув він, не відриваючи очей від телефону.
— Тоді продавай мотоцикл. У мене на роботі один колега цікавився. Гроші підуть на навчання.
— Ні, Оксю. Мотоцикл не продаємо, — різко відповів Тарас, і дружина завмерла від несподіванки.
— Це ще чому?
Відповідь була як удар під ребра.
Оксана завжди вірила, що родина — це фортеця, збудована на довірі й компромісах. Вони з Тарасом прожили разом двадцять три роки, пережили труднощі, збудували дім під Києвом, виростили доньку. Але останнім часом все змінилося. Тарас став дратівливим, замкнутим. Оксана думала, що це через смерть його брата Юрка, з яким вони були дуже близькі.
Юрко залишив дружину Галину та сина Олега. Оксана й Тарас підтримували їх, часто в шкоду собі. Але цей випадок став останньою краплею.
— Я пообіцяв мотоцикл Олегу, — кинув Тарас.
— Почекай… Як ти міг? Ми ж домовилися продати його для Соломії! — Оксана відчула, як кров ударила до обличчя.
— Я нікому нічого не обіцяв, — відмахнувся він.
— Ми обговорювали це на сімейній нараді, коли Соломія закінчувала школу! Вона обрала складну спеціальність, з високим балом!
— Тоді я не знав, що Юрко помре, а Олег залишиться без батька. Йому потрібна підтримка.
— А твоїй доньці вона не потрібна?! — Оксана намагалася достукатися до чоловіка, але він мовчав, дивлячись у підлогу.
Вона вирішила, що він на її боці, і почала займатися справами: дізнавалася, як оформити платне навчання для Соломії. Дні промайнули в клопотах.
Ввечері, готуючи вечерю, Оксана почула дзвінок телефону. На екрані — номер Галини.
— Оксанко, дякую тобі велике за подарунок! — голос удови був сповнений радості.
— Який подарунок? — здивувалася Оксана.
— Мотоцикл! Тарас подарував його Олегу. Ти б бачила, як він щасливий! Він із дитинства мріяв про байк, Юрко обіцяв подарувати на вісімнадцять. Але після його смерті… звідки в нас гроші? А Тарас здійснив мрію сина! Дякую вам!
Серце Оксани стиснулося.
— Ти кажеш, наш мотоцикл у вас?
— Так, Оксанко. Тарас подарував його Олегу. Ти не знала?
Оксана мовчала, не в змозі вимовити й слова. Цей мотоцикл вони з Тарасом купили три роки тому на спільні заощадження. Вона погодилася на покупку за умови: якщо знадобляться гроші для Соломії — мотоцикл продадуть.
У голові виник нещодавній розмова із донькою:
— Мам, я все з’ясувала — треба внести передоплату.
— Звичайно, Соломійко, ми з татом усе вирішили. Завтра покупець приїде дивитися мотоцикл…
Тепер ці слова лунали, як жорстокий жарт.
— Гаразд, чую, ти зайнята, — сказала Галина і поклала слухавку.
Коли Тарас увійшов у дім, Оксана сиділа на дивані, міцно стиснувши телефон.
— Таро, мені телефонувала Галина. Це правда? Ти віддав мотоцикл?!
Він завмер, потім неохоче кивнув.
— Так. І що?
— Як це «і що»? Ти подарував наш мотоцикл без мого відома? По-тихому?!
— Оксю, годі. Це мій мотоцикл.
— Наш, Тарасе! Ми купували його разом, за умови, що продамо для Соломії!
— Та що ти заладила про навчання! — зірвався він. — Не розумієш? У мене немає сина. Ти народила мені лише доньку. А Олег — справжній хлопчина. Я пообіцяв Юрку піклуватися про нього, як про рідного.
— Серйозно?! — голос Оксани затремтів від болю. — Соломія для тебе не спадкоємиця? Не рідна?
Із коридору почулися кроки. Соломія стояла в дверях, бліда, з очима, повними сліз.
— Ти міг допомогти мені, але вибрав племінника? — її голос дрижав.
— Навчання — не головне, — пробурчав Тарас. — Підеш на бюджет, на іншу спеціальність. Яка різниця? А Олегу ніхто байка безкоштовно не дасть.
— Я для тебе ніхто, — тихо сказала Соломія, розвернулася і пішла до своєї кімнати, грюкнувши дверима.
— Подивися, що ти наробив! — Оксана ледве стримувала гнів.
— Оксю, я втомився. Ти завжди незадоволена. Я втратив брата, Олег — батька. Ти цього не розумієш?
— А ти, схоже, втратив доньку, — холодно відповіла вона.
Останні місяці Оксана помічала, як Тарас віддалявся. Він затримувався на роботі, став скритим, часто відвідував Галину.
— Просто підтримую її, вона сама, — говорив він. — Олег просив допомогти з мотоциклом, він учиться на автослюсаря, любить техніку.
Оксана й сама допомагала Галині: оформляла документи після смерті Юрка, їздила з нею по інстанціОксана глянула на Тараса, і вперше за довгі роки зрозуміла, що найгірше не його зрада, а те, що вона йому більше не вірить.
