Ключ від сумнівів
Коли Марійка збиралася виходити заміж, подруги наперебій розповідали їй страшні історії про свекрух. У кожної був свій жахливий приклад: одна — з кредитом, інша — з плетінням інтриг, третя — з відвертою ненавистю. У їхніх історіях матір чоловіка була справжнім чудовиськом, яке розриває молоді сім’ї на шматки.
Марійка слухала, кивала, і в якийсь момент навіть не помітила, як почала справді боятися майбутньої свекрухи. Тому коли стосунки з Олегом стали серйозними, вона обережно, ніби випадково, почала розпитувати його про матір.
— Ти часто її відвідуєш? Вона впливає на твої рішення? Допомагає грошима?
Олег сміявся:
— Що за допит? Мама — звичайна людина. Я їй вдячний, звісно, вона мене виростила. Але в наше життя не лізе.
Ці слова трохи заспокоїли Марійку. Але насіння недовіри вже проросло. І коли Олег вперше привів її знайомитися з Тетяною Михайлівною, Марійка була насторожена. Але та виявилася привітною, лагідною жінкою. Щиро раділа за сина і сипала компліментами:
— Яка ж ти в нас гарненька! У вас з Олегом будуть чудові діточки! Як же я чекаю на онуків…
І все ніби складалося добре. Тетяна Михайлівна не втручалася, не дзвонила кожен день, не приходила без попередження. Іноді просила сина про допомогу — чоловік помер кілька років тому, і їй було важко справлятися самій. Марійка тримала нейтралітет: без особливої близькості, але й без холодності. Аж поки не поговорила з подругами.
— Та годі тобі, — заперечила Іринка. — Спочатку всі такі «любі, кохані», а потім випускають пазурі. Моя так само співала, а тепер подивитися не хоче, бо я «не з їх кола». Не вірь!
— Та ну, — підхопила Настя, яка пережила тяжкий розлучення. — Моя спочатку клялася в любові. А потім втягнула нас у кредит, забрала гроші, а ми його ще досі виплачуємо. Свекруха — це мінa з часовим механізмом.
Марійка намагалася заперечити:
— Але Тетяна Михайлівна не така. Вона добра, вихована, якось…
— «Якось» — ключове слово, — скептично посміхнулася Іринка. — Зачекай. Вона себе покаже.
І незабаром з’явився привід засумніватися. Одного разу Олег підійшов до дружини:
— Марійко, мама попросила в борг. Хоче купити дачу. Ти не проти, якщо ми дамо їй наші «запасні» гроші? Все одно поки на іпотеку збираємо…
Марійка напружилася:
— Сума неабияка. А вона поверне?
— Звісно. Каже, у батька були акції, вона їх продасть і віддасть нам.
— М-м… — Марійка згадала розмову з подругами. — Мені це не подобається. Навіщо їй та дача? Та й ще зараз…
Але Олег наполягав. Він вірив матері. У результаті — вмовив.
Коли Марійка розповіла про це подругам, ті влаштували справжній спектакль:
— Ну от і почалося! Тепер ні грошей, ні квартири не побачиш. Довірлива ти в нас…
Час ішов. Марійка все частіше починала хвилюватися. А раптРаптом у двері постукали, і коли Олег відчинив, у квартирі з’явилася Тетяна Михайлівна з паперами в руках.
