Сімейна розруха
Марія задумала грандіозне прибирання, поки її донька Олеся гостювала у бабусі з дідусем у невеличкому містечку під Житомиром. Вона вимила вікна до дзеркального блиску, вичистила килими, зтерла пил з кожної полиці. Раптом тишу розірвав телефонний дзвінок. Телефонувала Олеся, її голос тремтів від сліз:
— Мамо, забери мене додому, будь ласка!
— Донечко, що сталося? — зтривожилась Марія, відчуваючи, як серце стиснулося від поганого передчуття.
— Поклич бабусю!
За мить у трубці почувся голос Ганни Степанівни, матері Марії.
— Мамо, що у вас там коїться? — майже кричала Марія.
— Ой, Марічко! Це все наша невістка! Ти не уявляєш, що вона вчинила! — Ганна Степанівна, важко зітхнувши, почала розповідати. Марія слухала, і з кожним словом її обличчя все більше кам’яніло від обурення.
— Твоя донька — просто нахабниця! — заявила Тетяна, дружина брата Марії, з отруйною посмішкою. — Ніяких манер! Приїхала в гості й лазить по чужому холодильнику! З’їла шматок торта і йогурти, які я купила своїм дітям! Так що, будь ласка, відшкодуй мені збитки. Ввечері зайду за грішми.
Стосунки Марії з Тетяною ніколи не були теплими. Сім років тому її брат Андрій одружився з Тетяною, і цей вибір викликав бурю обурення в родині. Тетяна була на десять років старшою за Андрія, та ще й з трьома дітьми від попереднього шлюбу.
— Сину, навіщо тобі це? — причитала Ганна Степанівна. — Вона старша, з трьома дітьми! Невже не знайдеш ровесниці, без такого багажу?
— Чужих дітей не буває, мамо, — обурювався Андрій. — Її хлопчики класні, ми вже потоваришували. А Тетяна — чудова, ти просто її погано знаєш. Впевнена, вона тобі сподобається!
Марія теж не розуміла вибору брата, але втручатися не стала. Андрій дорослий, нехай сам вирішує, з ким йому жити.
Перша іскра конфлікту спалахнула, коли Андрій привів Тетяну знайомитися з батьками. Ганна Степанівна та Іван Петрович постаралися заради сина: накрили стіл, купили майбутній невістці подарунок. Але під кінець вечері Тетяна приголомшила всіх питанням:
— А заповіт ви вже склали?
Ганна Степанівна остовпіла:
— Навіщо? Ми з чоловіком чудово себе почуваємо і збираємося жити ще років двадцять, як мінімум.
— Просто про таке треба думати заздалегідь, — не зніяковіла Тетяна. — Щоб потім діти й онуки не сварилися через спадщину. Квартира у вас шикарна, в центрі, з ремонтом. Дорого коштує, напевно. Не хотілося б, щоб нас обділили, розумієте.
Андрій зробив вигляд, що нічого не чув, але Ганна Степанівна одразу подзвонила Марії:
— Марічко, ти уявляєш? Прийшла в наш дім і вже господарює! Питає, на кого ми заповіт склали! Навіщо Андрію така дружина?
— Не лізь, мамо, — порадила Марія. — Нехай сам розбирається. Кожен вчиться на своїх помилках.
Весілля було скромним, що сильно розчарувало Тетяну. Після свята вона не стрималася, дорікаючи свекрусі:
— Могли б і розгулятися заради єдиного сина! Це не весілля, а поминки якісь! Ні ведучого, ні пристойного ресторану — орендували дешеве кафе, запросили тридцять осіб і задоволені? Я навіть сукню купити не змогла, довелося брати напрокат!
Ганна Степанівна розлютувалася:
— А чому ми з батьком маємо за це хвилюватися? Ви з Андрієм дорослі, на весілля заробляти треба самі— З твого боку це була остання крапля, — холодно промовила Марія, кладучи слухавку.
