Запис у щоденнику:
Двері у стару хрущовку в одному з київських районів відчинилися майже миттєво — ніби господиня вже довго чекала на візит. На порозі з’явилась худорлявата бабуся років вісімдесяти з жвавими, пронизливими очима.
— Добрий день, — ввічливо промовив молодий чоловік, ледве посміхаючись.
— І тобі здоров’я, сину, — кивнула старушка. — Заходь, не стої на сквозняку. То з соцслужби, чи може ще звідки?
— Ні, бабусю. Я — від компанії, що займається очищенням води. Встановлюємо сучасні фільтри. Відтепер вода з-під крану стає кришталевою, як з джерела — чистою, як колись, коли її можна було пити без страху.
— Ого! — бабуся підняла брови. — Значить, ти водяник, що річку очищаєш? Справа добра. Заходь.
Хлопець акуратно витер черевики об потертий килимок і зайшов усередину.
— Можна не роззуватися? — запитав він, оглядаючи витертий лінолеум у коридорі.
— Та звісно, не переймайся, донька моя зараз помиє. Вона ще молода, а я вже стара кізяка. На прибирання сили нема.
— Що ви, бабусю! Та ви ж ще повні сил! Навіть рум’янець на щоках! — сказав хлопець із звичною брехливою чемністю. — А де кухня? Хочу «товар обличчям» показати.
— Ой, підлещуєшся, але приємно. Я в дзеркало себе вже літ десять не бачила — донька повісила їх так високо, що мені й маківки не розгледіти. Ходімо, покажу твоє «поле чудес».
Кухня була крихітна, але охайна. Чайник блищав, на підвіконні — пара пеларгоній і блюдце з м’ятою. Старушка сіла, а хлопець почав роботу: відкручував, закручував, наливав воду у склянки, демонстрував фільтри й радісно коментував різницю між «брудною» та «очищеною» водою.
— Куплю твій фільтр, — раптом сказала старушка. — Але спершу давай чаю вип’ємо. Самоті не смакує, а з людиною — наче мед. Хвилин п’ять, не більше.
Хлопець задумався, але кивнув. Бабуся спритнок руш закип’ятила відфільтровану воду і заварила чай — ароматний, з незвичними нотами.
— Родина в тебе є, сину? — спитала вона, розливаючи по чашках.
— Ні, холостий.
— І слава Богу. Ще рано тобі діток. Чай смачний?
— Дуже. Де такий берете? Я б собі теж придбав.
— Мені його русалки на день народження дарують, — посміхнулася старушка.
Хлопець усміхнувся. Вирішив подражнити в відповідь:
— А ви-то чого доброго по квартирах дверемі відчиняєте? Зараз такі часи — шахраїв повно.
— А чого мені боятися, милий? Я своє вже відбійнула. У мої роки вже час інших лякати, а не тремтіти. Тим паче таких, як ти.
У цю мить хлопець відчув дивну легкість у голові. І… промовив:
— Та кому ця вода потрібна! Я ці фільтри по сто гривень купую, а втюхую по дві з половиною. Іноді й воду «підфарбовую», щоб ефект був. Так більше платять. Ось і ходжу по бабусях, кашу на вуха вішаю…
Він і сам не зрозумів, як це вирвалося.
— Ну от і добре, — кивнула старушка. — Чай у мене, як і казала, чарівний. Русалки збирають. Хто його вип’є — той брехати не зможе.
Хлопець схопився.
— Що за… що ви зробили?!
— Та нічого особливого. Ти ж сам казав, що водяник. Тепер і справді ним станеш. Наш річковий дуже заклопотаний — сам не встигає. Ось і допомагатимеш: воду чистити, рибу годувати, за тиною дивитися. Відслужиш десятиліття — може, поверну тобі людську подобу. А поки — ласкаво просимо у стихію води.
Хлопець не встиг навіть крикнути, як почав перетворюватися на краплю, потім на димку, потім на легку хмаринку, яка миттєво зібралась у сріблястий струмочок і плеснулася у мідний таз.
— Ну от і добре, — сказала старушка, виливаючи воду у раковину. — Влаштувався хлопчина. Мрії здійснюються. Ось той, що лічильники ставив, тепер блискавками на небі керує. Стихія повітря. А ти — води. Познайомитесь.
Вона поставила чашки у мийку, тихенько наспівуючи. Потім глянула на себе у потемніле скло кухонного серванту.
— Чому не відбиваюся, чому не відбиваюся… — передражнила колишнього «продавця».
— Та тому що старша за всі дзеркала у цьому будинку. Років триста вже, як мінімум. Донька-то знає, тому й повісила вище — щоб нікого не лякати. Не кожна правда людям зранку потрібна. А я — живу. І порядок навожу. Бо стихії безладдя не люблять.
Старушка підійшла до вікна, подивилась на небо й знову усміхнулась:
— Правда мусить бути. Навіть якщо її доводиться заварювати у чайнику.
