“Як можна на мене не звернути уваги?” — сердито думала Соломія, вивчаючи себе у дзеркалі та підфарбовуючи губи. “Нічого, скоро корпоратив, ось там я його точно приваблю!” Ця історія про те, як моя подруга Соломія намагалася зачарувати колегу й що з цього вийшло.
Соломія та її впевненість
Соломія — моя подруга ще з університету. Їй 32, вона яскрава, доглянута, завжди в центрі уваги. Чоловіки оглядаються на неї, а вона знає, як використовувати свою харизму. На роботі, у нашій невеликій IT-компанії, Соломія — справжня зірка. Вона працює у відділі маркетингу, завжди одягнена зі смаком, а її жарти на планерках смішать навіть найсуворішого шефа.
Але нещодавно з’явився новий співробітник, Дмитро, і він став для Соломії справжньою загадкою. Високий, симпатичний, з гарними манерами — одним словом, ідеальний об’єкт для її уваги. Та ось біда: Дмитро, здавалося, взагалі не помічав її спроб фліртувати. Соломія розповідала мені, як запросила його на каву, а він ввічливо відмовився, посилаючись на заняття. Потім вона “випадково” опинилася з ним у ліфті та спробувала зав’язати розмову, але він лише посміхнувся і вийшов.
“Я для нього занадто ідеальна?”
Після чергової невдалої спроби Соломія зайшла до мене в кабінет і почала обурюватися: “Ну що, він іншої орієнтації, чи що? Як можна на мене не звертати уваги?” Вона стояла перед дзеркалом, поправляла волосся й підфарбовувала губи, ніби готувалася до нового “наступу”. Я засміялася: “Соломія, може, він просто скромний? Або в нього є дівчина?” Але Соломія була непохитна: “Ні, Катю, тут щось не те. Я ж бачу, як він спілкується з іншими, а на мене — нуль реакції!”
Вона вирішила, що корпоратив, який мав відбутися через тиждень, стане її “вирішальним моментом”. Соломія купила нову сукню, записалася до стиліста й навіть придумала, як “випадково” опинитися поруч із Дмитром за столом. “Ось там він точно не встоїть”, — заявила вона з упевненістю.
Корпоратив і несподіваний поворот
Настав день корпоративу. Соломія була неперевершена: червона сукня, ідеальний макіяж, сяюча посмішка. Вона справді привертала погляди всіх колег, але Дмитро, як на зло, тримався осторонь. Він танцював з іншими дівчатами, жартував із хлопцями, але до Соломії так і не підійшов. Я бачила, як вона почала нервувати, але продовжувала посміхатися.
У якийсь момент я помітила, що Дмитро вийшов на балкон із нашим колегою Іваном. Вони довго про щось розмовляли, сміялися, а потім я побачила, як Дмитро поклав руку Івану на плече. Соломія теж це помітила й зблідла. “Катю, ти бачила? — прошепотіла вона. — Це що, правда?” Я знизала плечима: “Може, вони просто друзі?” Але Соломія вже все для себе вирішила.
Що в підсумку?
Після корпоративу Соломія трохи заспокоїлася, але все одно була розчарована. Вона зізналася, що їй не стільки прикро, скільки ніяково: “Я так старалася, а він, схоже, взагалі не цікавиться жінками”. Пізніше ми довідалися від колег, що Дмитро дійсно у стосунках, і його партнер — чоловік. Соломія спочатку сердилася на себе за те, що “не розгледіла”, а потім засміялася: “Ну, хоча б зрозуміло, чому я йому не сподобалася! А я вже думала, що зі мною щось не так”.
Тепер Соломія жартує, що цей випадок навчив її не бути занадто самовпевненою. Вона й надалі фліртує з колегами, але вже не так наполегливо. А з Дмитром вони, до речі, подружилися — він виявився чудовим хлопцем, просто з іншими уподобаннями.
Якщо у вас були схожі історії, напишіть, як ви з ними справлялися? Як не сприймати відмови близько до серця? Або, може, у вас є порада, як Соломії швидше переключатися на нові “цілі”? Діліться, нам цікаво!
