Мої батьки не мільйонери, але віддають останнє. А чоловік докорив: “Мої допомагають грішми, а твої — що?”
Батьки мого чоловіка справді мають гроші. Добра робота, стабільний дохід, власний бізнес. Вони з самого початку підтримували нас: купили квартиру, подарували побутову техніку, оплатили частину весілля. Ніхто не сперечається — це велика допомога.
Мої ж батьки живуть скромно. Вони не можуть дарувати нам квартири чи холодильники, але допомагають, як вміють: забирають дітей на вихідні, привозять свіжу домашню їжу, возяться з ремонтом, вибирають меблі, радять і підтримують. І я їм за це вдячна до сліз.
До недавнього часу мій чоловік, Дмитро, ніби цього не помічав.
Коли постало питання про капітальний ремонт у нашій квартирі, його батьки без вагань виділили кошти. А Дмитро, не порадившись зі мною, раптом сказав:
— Олесю, а твої хай знайдуть добрих майстрів. Сподіваюся, хоч тут вони допоможуть — заощадимо на послугах.
Я здригнулася від цього “хай”.
— Дмитре, мої батьки не можуть оплачувати роботу інших. Тато сам усе зробить — і стіни вирівняє, і розетки поміняє. У нього золоті руки.
Чоловік скривився, ніби я запропонувала робити ремонт палками та мотузками.
— Мої батьки завжди нас витягують. А твої — тільки їжею допомагають та поради роздають… — почав він.
Я не витримала:
— Твої — допомагають грошима. А мої — справами, руками, часом. І без зайвого галасу. Мій тато готовий кожен день у нас жити, аби нам допомогти. Мама ночами креслить план розстановки меблів. Ти цього не бачиш?
Дмитро мовчав. Але в його погляді читалася незадоволена тінь. Кілька днів він ходив, насуплювався, про ремонт говорити перестав. Ніби знайшов привід, щоб саботувати все — тільки тому, що мої батьки не можуть вкластися гривнями.
Мені було боляче. До глибини душі. Бо мої мама й тато — не гаманець на ніжках. Вони — справжня підтримка. А те, що вони не можуть дати мільйони — не робить їхню допомогу менш цінною.
Я зібралася з духом і сама почала розмову. Пояснила:
— Якщо ми хочемо зробити ремонт своїми силами, це вийде в рази дешевше. Тато сам усе зробить. Мама допоможе — у неї відмінний смак. Ми все виберемо, все влаштуємо. Треба лише дати їм шанс.
Чоловік здався. Сказав:
— Добре. Робіть, як вважаєте за потріВідтоді Дмитро часто дзвонив моїм батькам, дякував за допомогу, а іноді й сам просив поради — і я бачила, як між нашими сім’ями з’явилася щира близькість.
