Тінь минулого не дає нам дихати
Як же я втомилася від колишньої дружини мого чоловіка! Вона досі не знайшла собі нікого після їхнього розлучення. Їй ледь за тридцять, а вона немов опинилася в полоні помсти. У них двоє спільних дітей, і вона використовує їх, щоб руйнувати наше життя. Вона постійно твердить, що я вкрала її родину, і робить усе, щоб нас роз’єднати. Як? Через дітей! Телефонує чоловікові щодня: «Діти плачуть, кличуть тата додому!» Її ревнощі отруюють усе навколо.
Але я не забирала Олега з родини. Ми познайомилися у Львові, працювали разом у одній фірмі. Я знала, що він одружений, і між нами не було нічого, крім робочих розмов. Тоді я зустрічалася з хлопцем, який постійно десь пропадав у відрядженнях. Пам’ятаю той корпоратив, куди ми прийшли зі своїми половинками. Його колишня, Марія, поводилася жахливо: напилася, фліртувала з чужими чоловіками, влаштовувала сцени. Я була в шоці.
Олег пішов від неї незабаром після цього. Я в той час тепер перевернула своє життя: розійшлася з хлопцем, змінила роботу, отримала підвищення. Олег, хоча й мав свою квартиру, тинявся по знімних, доки Марія думала, що він «побігає та повернеться». Але він не повернувся. Ми почали зустрічатися, а потім одружилися.
Минуло три роки з нашого весілля, але Марія не заспокоюється. Вона не тільки сама не може змиритися, але й втягує дітей у свої інтриги. Їхній доньці 9 років, синові — 7. Вони вже розуміють, що відбувається. Одного разу донька зізналася Олегу, що мама змусила її ридати в трубку й казати, як вони сумують за татом.
Марія наполягає, щоб зустрічі з дітьми проходили тільки в неї вдома. Ні на вулиці, ні в нас — жодним чином. А сама одягається провокаційно, красуючись перед Олегом, нафарбовується. Намагається його повернути, але даремно. Олег розповідав, як діти, нібито «сумуючі», при його приході одразу розбігаються: син йде грати у двір, донька зачиняється з телефоном. А Марія тим часом шукає привід його затримати: то кран полагодити, то шафу пересунути. Дітей до нас не пускає, називаючи наш дім «притоном».
Одного разу Олег спав після нічної зміни. Його телефон розривався від дзвінків. Я глянула — це була Марія. Вирішила відповісти, але мовчала. Раптом чую дитячий голос: «Тату, коли ти приїдеш?» Я сказала: «Ало!» Дівчинка збентежилася, передала слухавку матері: «Мамо, там якась жінка». Марія гаркнула: «Слухай, поклич мого чоловіка!» Я растерялася, але відповіла: «Вашого чоловіка? Не знаю такого, у нас його нема!» Пізніше вона накартала Олегу, що я її образила.
Після цього почалися дивацтва. Мого начальника засипали дзвінками колектори, стверджуючи, що в мене величезні борги, хоча я ніколи не брала кредитів. Потім з’явилася фейкова сторінка з моїми фото на сайті знайомств. Почали приходити повідомлення від якогось «шанувальника». Ми з Олегом одразу зрозуміли, чиїх це рук справа. Марія не зупиниться ні перед чим, щоб нас посварити.
Я не проти зустрічей Олега з дітьми, але ж не такими методами! Діти не повинні бути пішаками в її іграх. Як змусити Марію залишити нас у спокої?
Іноді найважче — змиритися з тим, що хтось не може відпустити минуле. Але жити в тіні чужої ненависти — це марнувати своє коштовне добре. Коли хтось намагається руйнувати ваш спокій, найкращий захист — це твердість і гідність.
