**СЕРЦЕ Б’ЄТЬСЯ ЗНОВУ**
Оксана народила свою Софійку невість від кого. Просто так вийшло — «посковзнулася» до шлюбу.
Так, за Оксаною активно залицявся один молодий хлопець. До вінця, правда, не запрошував. Зате був осліплюючим гарним і ввічливим.
Оксана брала кавалера під руку і з гордо піднятою головою вела його повз бабусь-«сонечок», що сиділи біля під’їзду. Ці пенсіонерки завжди (наче соняшники за сонцем) повертали голови вслід усім, хто проходив.
Молодий чоловік ніде не працював. Віддавав перевагу ширяти життям, як метелик. Оксана його годувала, напувала, клала поруч спати. Готова була постелитися кольоровим килимом на його шляху.
Але одного дня кавалер заявив, що йому нудно з Оксаною, що вона недооцінює його як чоловіка. І взагалі, могла б його на море свозити, якщо любить…
Оксана проплакала тиждень. Потім порвала фото «недолюбленого» й спалила. Цілий місяць дівчина страждала сама. А потім вона зустріла Богдана.
…Якось вранці Оксана спізнювалася на роботу. Вона нервувала на автобусній зупинці. І раптом біля неї зупинилося таксі. Водій розчинив двері й запропонував підвезти. Оксана, не роздумуючи, застрибнула в машину.
Дорогою водій заговорив. Оксана миттєво оцінила чоловіка. Він був середніх років, охайний, поголений, з короткою стрижкою, у випрасуваному одязі. Її підкупила його гостинність. Весь його вигляд свідчив про турботливу жіночу руку. Оксана подумала: напевно, мамина.
Богдан (так представився новий знайомий) був повною протилежністю першого варіанту. Оксана без коливань залишила йому свій номер. Їй захотілося продовжити знайомство. Це був єдиний раз, коли вона проїхалася в таксі безкоштовно.
…Вони почали зустрічатися. Богдан засипав Оксану квітами, дарував подарунки, ніжно кохав.
Одного разу навесні вони гуляли лісом. На душі було легко й радісно. Оксана почала збирати проліски. Богдан, побачивши її захоплення, теж приєднався. «Урожай» зібрали. Оксана сіла в машину з невеликим букетиком.
Богдан сів за кермо, а свій великий пук квітів акуратно поклав на заднє сидіння. Оксані миттю спало на думку: «Дружині…» Перепитати не наважилася. А раптом він одружений? А вона вже за півроку звикла до доброзичливого Богдана. І вирішила — краще солодкий самообман. Промовчала…
Але незабаром до Оксани прийшла дружина Богдана. Привела з собою двох малих дітей і сказала:
— Ось, голубко, виховуйте! Вони дуже люблять тата!
Оксана, здивована, ледь вимовила:
— Вибачте, я не знала, що Богдан одружений. Не збираюся руйнувати сім’ю. Під чужим порогом гнізда не в’ю.
Тієї ж вечори вона розірвала стосунки із «жонатим».
…Наступним коханим став Зураб.
Він був грузином. Їхній роман виявився коротким. Цей чоловік ураганом увірвався в її життя і вихром зник.
Оксана познайомилася з ним на дні народження подруги. ЗураА потім, коли здавалося, що життя позбавило її усього, доля подарувала Оксані нове щастя — те, яке вона ніколи не наважувалася очікувати.
