Бабуся послухала тітку та вигнала нас із чоловіком з квартири: Першу ніч нам довелося ночувати на вулиці
Моя бабуся живе разом із моєю тіткою. Вони мешкають у трикімнатній квартирі. Молодша донька, сестра мами, — їй сорок років — але вона ніколи не жила окремо. У неї немає ні родини, ні друзів, ні роботи, і утримує її бабуся. За всі комунальні послуги платить моя мама, бо бабусиної пенсії не вистачає на всі витрати.
Я ніколи нічого не просила у рідних, але настав важкий час, і я вирішила звернутися по допомогу.
––––––––––
Після весілля ми з чоловіком жили в комунальній квартирі. Збирали гроші на іпотеку, мріючи хоча б про однокімнатне житло. Довго шукали різні варіанти та зупинилися на покупці квартири в будівництві. Але де жити півроку?
Орендувати було невигідно — треба було заощаджувати, а не витрачати. Тому я пішла до бабусі та попросила дозволу пожити у них. Одна кімната була зовсім порожня, тим більше частина квартири належала моїй мамі. Бабуся з радістю погодилася, і ми почали готуватися до переїзду.
Ми продали нашу комунальну квартиру, вклали гроші в нове житло та переїхали до бабусі. Купували продукти й засоби для дому, але поводилися, як гості. Тітка брала нашу їжу, але жодного разу не подякувала. Вона ігнорувала нас з самого початку. Коли ми поверталися додому, вона ховалася у своїй кімнаті.
Ми прожили там недовго. Через місяць мені подзвонила мама. Вона була дуже засмучена і попросила нас виїхати.
––––––––––
Тітка влаштувала скандал бабусі. Скаржилася, що ми їй заважаємо, порушуємо її спокій, і через нас вона свариться зі своєю матір’ю.
Ми зібрали речі, забрали кота Бориса та почали шукати житло. Першу ніч нам довелося ночувати на вулиці. Наступного дня нам пощастило знайти квартиру. Дякувати Богу, мама допомогла нам грошима.
Бабуся просто робила все, що казала її нахабна донька. Їй було байдуже, як ми виживаємо, чи все у нас гаразд.
З того часу я не спілкуюсь із родичами. Мама просить мене не ображатися на бабусю, кажучи, що та знаходиться під впливом доньки, але мені це байдуже. Я не хочу мати справу з тими, хто зраджує рідних.
Життя навчило мене: іноді навіть кровні зв’язки не варті того, щоб терпіти зраду та егоїзм. Краще оточувати себе людьми, які дійсно варті довіри.
