(Український варіант)
Тихий дзвінок розірвав тишу.
— Алло, Оленко? — пролунав знайомий голос.
Від раптового хвилювання, що стиснуло горло, вона не могла вимовити й слова. Якби не гудіння телевізора, стукіт серця розбудив би чоловіка.
— Я сумую. Не міг більше чекати. Постійно думаю про тебе. Давай зустрінемось, — говорив приємний чоловічий голос у трубці.
Олена вийшла з кімнати, щільно зачинивши двері. Притулилася до стіни у передпокої. Ноги наче ватою наповнились, перестали слухатись.
— Оленко, ти тут? — голос кликав, вабив, лякав своєю реальністю.
Не треба було брати трубку. Даремно не подивилась на екран.
Вона намагалась забути, викорінити з пам’яті ту божевільну ніч. Умовляла себе, що в неї міцний шлюб, добрий чоловік, вони разом багато років. Їй нічого більше не потрібно…
Зі своїм майбутнім чоловіком Олена вчилась в одному класі. Вітя був відмінником, брав призи на олімпіадах з математики. У старших класах він почав носити окуляри, тому його кликали Безухов. І недарма. Віктор був спокійним, трохи повним, з рум’яними щоками — справжній герой з роману.
Олена, як і інші дівчата, не бачила в ньому об’єкта закоханості. Попросити списати задачі — це інша справа. Їй подобались хлопці яскраві, гарні, спортивні, з почуттям гумору.
Якось вони випадково зустрілись на вулиці, розговорились. Віктор тепер носив лінзи. «А він нічого собі, милий», — подумала тоді Олена.
Віктор закінчив київський університет, а Олена ще вчилась на останньому курсі медінституту. Обмінялись номерами — на всяк випадок. Після школи минуло п’ять років, однокласники збирались на зустріч. Віктор обіцяв подзвонити, повідомити про місце. Олена дала номер, але йти не збиралась. Відразу ж викинула його з голови.
Але через кілька днів він запросив її в кіно. Хлопці у неї бували, але серйозних стосунків не складалось. Той, хто подобався їй — не звертав уваги. А з тими, хто не подобався — вона сама не хотіла.
— Ходи, а то засидишся в дівках, — пророкувала мати.
І Олена пішла з Віктором в кіно. Так вони почали зустрічатись. Віктор скоро зізнався у коханні і зробив пропозицію. З ним було спокійно. Працював у великій компанії, мав гарні перспективи.
— Що ти ще думаєш? Бери, ліпи з нього що хочеш, — порадила мати. І Олена погодилась.
Стосунки були рівними. Сварились рідко, і то через неї.
Потім народилась донька. Свекруха у їхні справи не лізла, але охоче сиділа з онукою. Її батьки теж завжди допомагали.
Другої дитини Олена так і не наважилась народити. Пристрасті між ними не було ніколи. Він і в ліжку був спокійним, наче все за розкладом. Інколи їй навіть сумно було — настільки рідко та одноманітно все відбувалось. Але з іншого боку — він був надійним. Такі не зраджують. Багато колег і пацієнток зі сльозами розповідали про зради чоловіків, розлучення, важке життя самотніх матерів.
Донька виросла, закінчила школу. Вона не пішла ні за батьком, ні за матір’ю — вчилась у Києві на дизайнера і вела досить розкуте життя. Коли Олена дзвонила і питала про гроші, та сміялась: «Бабусі змагаються, хто більше дарує!»
Так, бабусі любили і баловали онуку. Свекруха колись умовляла Олену народити ще — тоді кожній дісталось би по онукові. Але Олена не жалкувала. Дивувалась навіть, як у них з Віктором вийшла така дочка, при його-то ставленні до близькості.
Так і жили.
А півроку тому Олену призначили завідувачкою поліклініки. Нова посада забирала купу часу. Треба було їздити на наради, конференції.
На одній із них вона зустріла Ігоря. Чоловіків було значно менше, ніж жінок. Високий, молодий, привабливий — він відразу привернув увагу.
На прощальному фуршеті Олена хотіла втікти, але сусідка по номеру вмовила залишитись.
— Саме тут і відбуваються найцікавіші знайомства. Повір моєму досвіду.
І Олена залишилась.
Спочатку всі тримались стримано, але через годину поважних лікарів було не впізнати. Від випитого вина вони розслабились, розповідали жарти, сміялись. Олена не пила, лише пригублювала. Потім почались танці. Вона відійшла в бік, шукаючи момент, щоб піти.
— Тож— Чому тікаєш? — підійшов до неї Ігор, і Олена, не знаючи сама чому, посміхнулась, схопившись за його руку, немов за останню надію.
