Сон про море
— Соломійко, я не дозволю, чуєш? Тобі всього вісімнадцять. Ти не розумієш… — Марія то й діло переходила на крик. Вони сперечалися з донькою вже кілька годин.
— Це ти не розумієш. Усі їдуть, а мені як завжди не можна, — уперто стояла на своєму Соломія.
— Хто усі? Твоя Даринка? Їй мама й не те дозволяє… — Марія різко замовкла, відчуваючи, що зайшла надто далеко. — Послухай, доню…
— А ти мене слухала, коли я казала, що не хочу ніякого Тараса Олеговича? Ох, так, дитячу думку ніхто не питає. Ти не слухала мене й усе зробила по-своєму. Тоді казала, що хоче бути щасливою. І що? Ти щаслива, мамо? Я вже не дитина, я повнолітня. І теж хочу бути щасливою. Я поїду, подобається тобі чи ні. Грошей мені не треба, якщо ти про це. — В очах Соломії блищали сльози розпачу.
— Ось і я хочу, щоб ти була щаслива, справді. Ти можеш зробити помилку, про яку шкодуватимеш все життя. Ну подумай, Соломійко. Там ти будеш цілком залежати від свого Олега. А ти впевнена в ньому? Ви знайомі зовсім недовго. Нікого поруч не буде…
— Не бійся, у спідниці не принесу, — усміхнулася Соломія.
— Ми не чуємо одне одного. — Марія без сил опустилася на диван.
Вона втомилася виправдовуватися. Чоловік покинув її з трирічною Соломією, аліментами й зник. Коли Марія зустріла Тараса, не очікувала, що зможе знову закохатися й повірити чоловікові. Тарас усі ці роки намагався замінити Соломії батька, стати для неї другом. Але Соломія так і не прийняла його.
Марія пам’ятала, як донька зустріла Тараса ворожо, коли вперше прийшов до них у гості, а потім, коли він пішов, запитала:
— Він житиме з нами?
— Так. Ти проти?
— Хто мене питає? Ти ж усе одно зробиш по-своєму, — фуркнула дванадцятирічна донька.
Марія намагалася пояснити, що Тарас хороший, що вона незабаром це зрозуміє.
— Ти просто його не знаєш. Побачиш, він тобі сподобається.
— Твоя донька просто ревнує, — сказала тоді подруга. — Не можна йти у неї на поводу. Не встигнеш озирнутися, як вона виросте, вийде заміж, а ти залишишся сама. Такий чоловік, як Тарас, може більше не трапитися. Не треба вибирати між ним і Соломією. Все налагодиться, дай тільки час.
Марія старалася не залишати доньку без уваги. Але виходило не дуже. Її тягнуло до Тараса, а Соломія постійно перетягувала увагу на себе. Марія розривалася на частини. Коли Соломія зрозуміла, що мама більше не належить їй цілком, вона почала віддалятися. І ось результат. Вони не чують одне одного.
Тепер Соломія мстила їй. Олег — чемний і вихований хлопець із гарної родини. Вона нічого не мала проти нього. Але дозволити доньці їхати з ним на Одещину…
Коли хлопець приходить знайомитися з батьками дівчини, він завжди намагається показати себе з кращого боку. Який він насправді? Ми бачимо в людини лише верхівку айсберга, а що в нього всередині, під шароТільки тепер, обіймаючи маму в рідній квартирі, Соломія зрозуміла, що справжнє море — це не вода, а теплі руки, які ніколи не відпустять.
