– Оленко, ти скоро? Зараз Катруся з Тарасом прийдуть, – нетерпляче сказав Олексій, зазирнувши у спальню.
– За хвилину. – Олена не обернулася до нього, доводячи макіяж перед дзеркалом.
Вона провела помадою по губах, потрясла головою, трохи змінивши ідеальну зачіску, поправила комір сукні і лише тоді звернулася до чоловіка.
– Готова, – усміхнулася вона.
– Нічого собі! Яка ж ти в мене гарна. – Олексій підійшов і притягнув Олену до себе.
– Обережно, помада, – Олена відсунула голову від його грудей, глянула на чоловіка ніжно, злегка лукаво.
– Оленько… – почав Олексій, але в цей момент у двері подзвонили. – Ну ось. – Він розчаровано розіп’яв обійми, зітхнув і пішов відчиняти.
Олена востаннє глянула в дзеркало, підтягнула сукню й пішла за ним.
У передпокої вже жартував Тарас із великим букетом троянд. Поруч стояла його дружина Катруся з подарунковою пакеткою.
– Де ж именинниця? Чому не зустрічає гостей? – гукав Тарас, шелестя обгорткою. Побачивши Олену, він зробив крок назустріч. – Ну нарешті. Оленко, ти, як завжди, чарівна. Олесь, дивись, заберу. Дай тебе поцілую. – Тарас голосно чмокнув її в щоку й тоді вже вручив букет. – Бажаю тобі…
– Ге, давай роздягайся, а тости залиш для столу, – втрутився Олексій.
– Олесю, видобудь капці, я букет поставлю, – сказала Олена і пішла на кухню.
У квартирі одразу стало тісно й галасливо. Тарас тер руки перед накритим посеред кімнати столом.
– Оленко, ти чарівниця. Такий стіл накрила. Я зараз слиною захлинаюся, – страждальницько зітхнув він.
– Трохи почекай, – відповіла Олена, заносячи вазу з трояндами. Вона поставила букет на столик біля вікна.
– Блазень, – тихо промовила Катруся, закинувши очі до неба.
Олена підійшла і поклала їй руку на плече, ніби хотіла заспокоїти. У цю мить знову подзвонили у двері, і вона пішла зустрічати нових гостей.
– Це Марта, а це моя сестра Олена, – представив Максим дівчат і подав Олені букет.
– Дуже приємно, – усміхнулася Олена. Марта ледве помітно кивнула. – Вибач, капців більше немає.
– Нічого, я їй свої віддам, – сказав Максим.
Олена здивовано подивилася на брата. Її погляд говорив: «Що спільного між вами?»
– Запрошуй до столу, сестро, – промовив Максим, ігноруючи її питання.
Вони зайшли до кімнати.
– Мого брата ви всі знаєте, а це Марта, його нова дівчина, – представила Олена. – Далі сам, – прошепотіла вона братові й пішла з букетом на кухню.
Ще однієї вази у них із Олексієм не виявилося, тож Олена поставила квіти у літрову банку й залишила на столі.
Коли вона повернулася, гості вже розсілися. Олексій показав їй на стілець на чолі столу. Олена сіла й із подивом помітила, що Тарас і Катруся сидять окремо, по різні боки.
Олексій уже розливав чоловікам коньяк, а жінкам — вино. Марта сиділа прямо, холодна й байдужа до всього. Максим поклав їй у тарілку салат, але вона, здавалося, навіть не помітила.
«Оце так. Від неї віє морозом. У брата були дівчата, але живі, а ця сидить, ніби кілк проковтнула…»
Думки Олени перервав Олексій. Він підняв келих і глянув на дружину з ніжністю.
Усі замовкли. Потім почувся дзвін келихів, змінений звуком приборів.
Олена окинула поглядом усіх. Тарас шумно їв, хвалячи страву й поглядаючи на Катрусю. Та дивилася в тарілку, ігноруючи чоловіка. Марта повільно жувала, ні на кого не зважаючи. Максим щось шепотів їй на вухо. Олексій стежив, щоб у всіх було вино.
«Бачиш, усе гаразд, а ти хвилювалася…»
Олена розслабилася. Коли гості трохи втамували голод, Олексій приніс гітару. Кілька хвилин він налаштовував її, а потім заспівав: «Ти у мене одна…» Голос у нього був приємний, спів — щирий.
Олена слухала, підспівуючи. Виходило гармонійно. Після закінчення всі мовчали, а потім почали пропонувати, що ще співати.
Олексій заспівав «Червону руту».
Посеред пісні Катруся встала й вийшла на кухню, зачинивши за собою двері.
– Гарно співаєш, Олесю. За це варто випити, – сказав Тарас, коли пісня закінчилася.
– Я за гарячим, – прошепотіла Олена і теж пішла на кухню.
Катруся стояла біля відчиненого вікна й курила.
– Що трапилося? – запитала Олена, підійшовши.
Катруся випустила клубок диму. Сигарета в її тонких пальцях тремтіла.
– Раніше тобі подобалося, як Олексій співає. Чому пішла?
– Мені й досі подобається, – відповіла Катруся й озирнулася, чи двері закриті.
З кімнати долинув незграбний хор чоловічих голосів.
-Олена стояла на кухні, слухаючи, як Катруся зітхає про нове кохання, і раптом усвідомила, що справжнє щастя — це не пристрасть, а тихі вечори з Олексієм, коли в будинку пахне свіжою паляницею та спокоєм.
