У всьому винне пальто
Оксана сиділа перед комп’ютером, але дивилася не на екран, а у вікно. Останні теплі дні вересня. Та вона й не про це думала, а про те, на що витратити несподівану премію.
«Ярику нові кросівки треба. Росте хлопчина, горить на ньому все, як на вогні. І куртку треба, але до весни вона стане йому мала. Краще відкласти гроші на відпустку і нарешті наступного літа поїхати до моря…» Але тут до кабінету зайшла Марічка і перервала її думки.
— Ну як? Подобається? Купила нове пальто! Личить, так? Дуже дороге, але варте того. — Вона розвела руками, демонструючи обновку. — Ну, як?
— І чоботи нові? Замшеві? — спитала сусідка по кабінету, Галина. — У дощ один раз пройдешся нашими дорогами — і розвалиться тобі ця краса.
«А може, й мені купити нове пальто? Ну правда ж, ходжу вже четвертий рік у старому. Але мама… Мама не зрозуміє, рознесе мене в пух і прах. Мені майже сорок, а я досі боюся, що скаже мама. Але ж можу ж хоч раз у житті порадувати себе? Особливо коли це не вдарить по сімейному бюджету. Я заробила ці гроші. Я можу ними розпорядитися, як хочу. Марічка лише на чотири роки молодша, а здається, на всі десять. Хоча, звісно, у неї немає десятирічного сина й суворої мами, яка досі вважає мене несмиряною дитиною», — розмірковувала Оксана, дивлячись на Марічку у модному пальто.
Тим часом дівчата сперечалися.
— Та годі тобі! Заздриш. У дощ надіну старі калоші. Нудні ви… Піду ще дівчатам із бухгалтерії покажу, — ображено сказала Марічка і попрямувала до дверей.
— Марічко, постривай! — покликала її Оксана. — А де ти його купила?
— Що, сподобалося? — Марічка повернулася до столу. — Тримай. — Вона дістала з кишені дисконтну картку магазину. — Тут і адреса, і знижка солідна.
— Та я просто так запитала… — зніяковіла Оксана, не відводячи очей від картки.
— Та годі тобі, один раз живуть. Гаразд, піду далі хвалитися, — сказала Марічка і випорхнула з кабінету, залишивши картку на столі.
— Оксанко, про що задумалась? — визирнула з-за монітора Галина.
— Пальто вже давно треба нове. Отримала премію, може, куплю?
Галина знизала плечима.
— Дороге й непрактичне. Марічку хлопець на машині на роботу возить. А ти в ньому в маршрутці в годину пік поїдеш. І твоя мама… Ой, Оксано, диви, занурить вона тебе разом із пальтом.
Подруги не стрималися й засміялися.
— Тобі легко говорити, у тебе чоловік є. Кожен сезон собі щось купуєш. А я все життя купую по залишковому принципу. Спочатку — гроші на комуналку, потім — на продукти. На Ярика ніяк не нагромадиш, росте, як на дріжджах. А вже якщо щось залишиться — тоді намагаюся викроїти трохи для себе. І радію, якщо вдається взяти щось із знижкою, — зітхнула Оксана.
— Гей, знову зависла? Тоді не думай — іди в магазин після роботи, — порадила Галина. — Але ж ти одягаєшся як тітка. Вибач. Марічка — вертлява, а чоловіки на неї клюють, як риба на черв’яка. А ти гарна. І характер у тебе золотий. Одягнися як слід — і мужиків відбою не буде. Все вірно — зустрічають по одягу. Чоловіки люблять очима. І не слухай маму. Зроби собі подарунок, — посміхнулася Галина і сховалася за монітором.
***
Оксана вийшла заміж пізно. З такою суворою матір’ю, колишньою вчителькою математики, взагалі дивно, що вийшла. Вона все життя боялася її підвести, була відмінницею.
Хоча маму можна зрозуміти. Виховувала Оксану сама. Коли їй не було й п’яти років, мати розлучилася з батьком. Він почав сильно пити. Грошей завжди не вистачало, жили бідно. Не аліменти отримували від батька, а сльози. Через п’ять років він і зовсі зник. Мати намагалася його шукати — все ж людина. Але він розтанув, ніби його ніколи не було. Може, вже й не живе.
Оксана закінчила університет із червоним дипломом, працювала, а ось особисте життя не складалося. Чоловікам вона подобалася. Але вони не подобалися її мамі. То занадто гарний, зіпсований жіночою увагою — завжди бійся, щоб не вкрали. То розлучений, без житла. Заселиться до них, прописаний буде — а раптом розійдуться? Квартиру ділити?
Подруги вже вдруге виходили заміж, діти в школу ходили, а в Оксани навіть серйозних стосунків не було. Нарешті вона зустріла чоловіка, який сподобався мамі. Чи сподобався, чи ні, але мати вирішила цього разу не заважати. Час іде — так і старою дівою залишиться.
Після весілля Оксана переїхала до чоловіка, майже відразу завагітніла. Але з появою дитини почалися проблеми. Маленький Ярик погано спав уночі, чоловік не висипався, після роботи додому не поспішав. Одного разу прийшов і сказав, що йому все набридло, що кохає іншу.
Оксана забрала Ярика і повернулася до мами. Спочатку сподівалася,І ось, через рік після того дня, коли мати знову намагалася її відмовити від покупки пальта, вони разом із Мариною сиділи в кафе біля моря, сміячись над тим, як іноді саме неслухняні вчинки приводять до найщасливіших змін.
