Що ж, робиш ти це заради сина? Не треба. Я сподіватимусь, а ти не зможеш полюбити мене…
Виходячи з лікарні, Соломія зіткнулася в дверях із чоловіком.
— Вибачте, — сказав він, на мить затримавши на ній погляд.
А вже в наступну мить його очі стали зневажливо-байдужими. Чоловік відвернувся від неї й, здавалося, миттєво забув про її існування.
Скільки таких поглядів вона ловила на собі! На струнких, довгоногих дівчат дивилися зовсім інакше. В очах чоловіків, коли вони бачили таку красуню, не було ні пустоти, ні байдужості — лише жадібний блиск. Від такої несправедливості Соломії робилося гірко. Хіба ж вона винна в тому, що народилася такою?
Ще у дитинстві всі захоплювалися її повненькими щічками, огрядними ніжками й кругленькою попою. Але в школі на уроках фізкультури, коли дівчатка вишиковувалися в шеренгу, Соломія завжди ставала першою. Її дражнили “товстушкою”, “гарбузом”, “Пеппою” з мультика. Але це ще нічого — були й більш болючі прізвиська, які краще не згадувати. Діти, як відомо, бувають жорстокими. Вчителі бачили, як над Соломією знущалися, але нічого не робили.
Вона пробувала дієти, але постійно хотілося їсти — і все кидала. Втрачені кілограми швидко поверталися. Вона була симпатичною, але повнота затьмарювала всю її вроду.
Соломія мріяла стати вчителькою, але відмовилася від цієї мрії, бо боялася, що діти й далі називатимуть її обидвими словами. Після школи вступила до медичного училища. Коли людині боляче, їй неважливо, як виглядає той, хто їй допомагає — головне, щоб полегшив страждання.
У її групі не було хлопців, а дівчата були зайняті собою — закохувалися, виходили заміж. А Соломія залишалася самотньою. На заняттях подруги просили її сідати в першому ряду, щоб сховатися за її широкою спиною від пильного погляду викладача.
Вона з болем дивилася на гарні сукні у вітринах магазинів. Їй ніколи не судилося носити такі. Одежа Соломії була просторих фасонів — щоб приховати округлості. Вчилася добре, робила уколи спритні й майже безболісно — за це її й любили літні пацієнти.
Одного разу вона пішла з подругами на ковзанку. Підлітки кидали у її бік знущальні репліки.
— Диви, на м’ясокомбінат поспішає! — сміялися хлопці.
Їхній регіт за спиною змушував Соломію схопитися за серце.
Мати намагалася познайомити її із синами своїх подруг. Пару разів Соломія навіть ходила на побачення. Один хлопець, побачивши її, демонстративно відвернувся, ніби нікого не чекав. Другий, не встигнувши познайомитися, почав її обнімати. Вона відштовхнула його, і він упав у калюжу.
— Чего вилазиш? Я ж тебе осчастливив! Кому ти така потрібна? — кричав їй у слід.
Сльози пекли горло. Після цього вона більше не знайомилася. Краще вже бути самій.
В соцмережах на аватарку поставила Фіону з “Шрека”. Коли один хлопець у коментарях спитав, як вона виглядає насправді, Соломія відповіла: “Так само, тільки не зелена”. Він сприйняв це як жарт.
— Мабуть, ти втомилася від нав’язливих шанувальників і вирішила їх відлякувати такою аватаркою, — написав він і запропонував зустріч. Вона миттєво припинила листування.
Одного разу в лікарняному коридорі до неї підбіг шестирічний хлопчик.
— Куди біжиш? Тут хворі лежать, не можна шуміти, — зупинила його Соломія.
— Я хотів покататися по лінолеуму, — зізнався хлопчик.
— Ти з ким прийшов?
— З татом, до бабусі. А де тут туалет?
— Підем, покажу. — Вона повела його до кінця коридору. — Сам упораєшся?
Хлопчик кинув на неї зверхній погляд. На цього маленького “чоловічка” вона не образилася. Незабаром за дверима почувся звук змиву, і він вийшов до Соломії.
— Тепер покажеш, де лежить твоя бабуся.
Хлопчик зідхнув і поплентався поруч. Зупинився біля однієї з палат, зробив серйозне обличчя й приклав палець до губи. Вона ледве стримувала посмішку.
— Ось тут, здається.
— “Здається”? То ти вибіг і не запам’ятав номер? Чи може, цифр ще не знаєш? — засумнівалася Соломія, адже це була чоловіча палата.
— Та я все знаю! Ось тут! — він вказав на двері з цифрою “5”.
— Ах ти ж, бешкетнику! — вона зіграла наПригнічений чоловік ще раз глянув на Соломію, і раптом у його очах з’явився справжній теплий блиск, наче він уперше побачив її справжню душу.
