**Сон, що обернувся кошмаром**
— Якого біса ти лізла в мій ноутбук? — Олексій навис над Марійкою. Вона ніколи не бачила його таким…
Марійка прийшла зі школи і вже в передпокої відчула важкий запах перегару. З кімнати лунав голосний хропіт. Усе ясно — батько знову п’яний. Вона одразу пройшла на кухню.
Мати стояла біля раковини і чистила картоплю. Почула кроки за спиною й обернулася. Марійка миттєво помітила її розпухлу червону щоку.
— Мамо, давай підемо від нього. Скільки можна терпіти? Він же вб’є тебе, — зі злістю сказала дівчина.
— Куди ж ми підемо? Кому ми потрібні? Квартиру не на що зняти. Не бійся, не вб’є він мене. Боявка. Тільки переді мною й махає кулаками.
Вранці Марійка прокинулася від дивних звуків. Підвелась і зазирнула на кухню. Батько стояв біля плити й, запрокинувши голову, пив із носика чайника. Дівчина заворожено дивилася на його кадик, що ходив ходуном. Вгору-вниз, вгору-вниз. Чула, як вода булькотить у його горлі. *Нехай захлинеться! Будь ласка, нехай захлинеться!* — з ненавистю подумала вона.
Але батько не захлинувся. Поставив чайник, задоволено крякнув, похмуро глянув червоними опухлими очима й пішов у ванну.
Марійку зморщило від думки, що мати долине в чайник води з-під крана, не промивши його від слини та смороду. Вона взяла чайник і довго терла його губкою, пообіцявши собі, що більше ніколи не наливатиме воду, не помивши його.
На зимові канікули Марійка з класом поїхала у Львів. А коли повернулась, мати лежала в лікарні.
— Це він тебе? — різко запитала вона, побачивши забинтовану мамину голову.
— Ні, що ти. Послизнулася, ожеледиця на вулиці.
Але Марійка знала — мати бреше.
Від постійних ударів у матері розвинулася гіпертонія. Через півроку вона померла від інсульту. Батько на панахиді ридав п’яними сльозами: то жалкував про ранній відхід «дорогої Наталко», то лаяв її останніми словами.
Казав, що Марійка вся в матір, погрожував: якщо вона теж покине його — вб’є. Дівчина ледве дочекалась закінчення школи. На випускний не пішла, а наступного дня тихо забрала атестат. Поки батько був на роботі, зібрала речі й втекла.
Гроші на їжу він давав, і Марійка частину ховала. А іноді й сама виймала з його кишень, коли він спав. Мало, але на якийсь час вистачить. Давно вирішила: поїде у велике місто, працюватиме, а навчатися можна й заочно.
Не боялась, що батько шукатиме її. Дільничний, сусіди знали про його пияцтво — допомагати не будуть. Вона поїхала до Києва, зняла занедбану, але дешеву квартиру на околиці, влаштувалась у «Рушничок». Льготи приваблювали: допомогли оформити медичну книжку, годували безкоштовно…
Подала документи до технікуму на заочне. Коли в «Рушничку» дізналися, що вона вчиться на бухгалтера, посадили за касу.
Хлопці намагалися залицятися. *«Спочатку всі вони добрі, ніжні, а потім або пити починають, або зраджують. Не знаю, що й гірше. Не вірь їхнім солодким словам, доню. Бач, я теж колись гарною була. Батько не пив, коли ми познайомились…»* — часто говорила мати.
Марійка пам’ятала її слова й не відповідала на залицяння. Надивилась на життя батьків.
Мати в день зарплати йшла до магазину й купувала продукти: більше макаронів, цукру, круп, консервів — щоб вистачило надовго. Батько швидко пропивав гроші, але в домі завжди була їжа. Тепер Марійка робила так само.
Вона йшла додому з важкими пакетами. Назустріч — хлопець, втопивши очі в телефон. Марійка сподівалась, що він помітить її, обійде. Але він врізався в неї.
— Вибач, — сказав він, відірвавшись від екрану.
Марійка хотіла відрубати, щоб дивився, куди йде. Та побачила його щирий погляд і зніяковіла.
— Нічого, я сама винувата, — усміхнулась.
Хлопець запропонував допомогу. Вона вагалась, але віддала йому пакет. Людина з такою відкритою усмішкою не може бути поганою. Вони познайомились. Олексій легко доніс покупки, але до квартири Марійка його не пустила.
Наступного дня він прийшов у «Рушничок». Казав, що зайшов випадково, але вона не вірила. Вони почали зустрічатись.
Олексій честно зізнався, що розлучений, що у нього є маленька донька, яку він обожнює. Залишив дружині квартиру, а сам жив у друга. Розповів, що одружився через дурість.
— Просто не змогли жити разом, нічого спілА потім вона прокинулась у холодному поті, зрозумівши, що все було просто сном — і чайник, і батько, і навіть Олексій.
