Несподіваний поворот долі

Дивний сон

Оксана ніколи не жила сама. Спочатку з батьками, потім вийшла заміж, а через два роки народила доньку Марічку.

Навіть коли чоловік пішов, вони з донечкою ще деякий час були разом. А тепер — зовсім самотня. Блукала порожньою хатою, не знаючи, навіщо й для кого тепер жити? Життя розсипалося, попереду визирала самітна старість і забуття.

Вона не тямила, що сталося? Вони з чоловіком ніколи серйозно не сварилися. Дрібниці. Вона не тиснула на нього, пускала до друзів, доглядала за домом. У холодильнику завжди чекав борщ, а на плиті — тепла вечеря.

Оксана залишилася стрункою навіть після пологів. Ніколи не була повненькою. Вагітність трохи змінила її форму, але після годування все повернулося. Хіба через це розлучаються? Усі ж казали, що вони з Тарасом — ідеальна пара.

Звичайно, вона не сліпа — помічала, що чоловік змінився. Не затримувався після роботи, але став уважнішим до себе. Вибирав кращі краватки, зробив модну стрижку.

— Чому ти не носиш спідниці? — якось спитав він.

— Я ж ношу, на свята! — здивувалася Оксана.
Раніше його ніколи не цікавило, у чому вона ходить.

— Ти сьогодні якась бліда. Погано почуваєшся?

— Я завжди така. Чого причепився? — спалахує вона.

Одного разу вона таки нафарбувалася, нарум’янила щоки і так пішла на роботу.

— Змий, тобі не йде, — кинув Тарас, побачивши її ввечері.

— А на роботі мені весь день говорили компліменти, — образилася Оксана, але слухняно змила макіяж.

— Думала, тепер щодня приходитимеш гарненькою, — сказала колега наступного дня.

— Чоловікові не сподобалося, — відповіла вона.

— Просто зрозумів, що якщо ти так виглядатимеш, з ревнощів з’їде з розуму, — посміхнулася колега. Оксана мовчала.

Одного разу подруга Наталка запросила її в кафе після роботи. Наталка завжди була яскравою, але це не заважало їхній дружбі зі школи.

— Як тобі вдається тримати форму без дієт? А я мушу себе стримувати, або розпущуся, як тісто, — зітхнула Наталка.

— Не скромничай. Чоловіки голови ламають, коли ти проходиш, — сміялася Оксана.

— І на тебе дивилися б, але ти не даєш їм шансу. У тебе гарні ноги, гріх ховати їх у джинсах. Спідниця-олівець би пасувала. Постригтися, перефарбуватися. Гадаю, рудий тобі личитиме. Занудилася, як стара тітка.

Оксана відчула — Наталка не просто так її критикує.

— Наталко, що я тобі зробила? Ти завжди казала…

— Мало що я казала, — перебила подруга. — Не дивись так. — Вона відвела погляд. — Вибач. Бачила твого Тараса з молоденькою. Такий ніжний цвіток, років двадцяти. Він на неї так дивився…

Оксана зажмурилася й закрутила головою.

— Замовкни!

— Оксанко, я не хотіла тебе образити. Але стільки років в одному образі, не змінюєшся. У чоловіка очі є. Від твого нудного вигляду зуби болять.

— Неправда! — Оксана підвелася й вийшла.

Дома вона довго сиділа на краю ванни, втупившись у кахлі.

— Мамо, тато прийшов, — крикнула за дверима Марічка, стукаючи.

Оксана змила сльози й вийшла. Донька пішла у свою кімнатТарас сидів на кухні, склавши руки на столі, наче школяр, що чекає докору, а коли вона зазирнула йому в очі, раптом зрозуміла — нічого вже не треба казати.

Оцініть статтю
ZigZag
Несподіваний поворот долі