Одна жінка кохала чоловіка. Відчувала до нього щось особливе. Він їй дуже подобався. Був привабливим. Вона думала, що це кохання.
І дуже засмучувалася. Чоловік не відповідав взаємністю, хоча вона намагалася привернути його увагу: говорила жартівливо-ніжним голосом, кидала спокусливі погляди, шукала привід для розмови, розстібала верхню гудзик на блузці… Робила все, як навчають у журналах. Але марно.
Більше того, цей чоловік почав проявляти знаки уваги до іншої співробітниці. Звичайній жінці, та ще й старшій за нього. Вони довго розмовляли, він носив їй каву з автомата, дивився на неї тепло… А потім став проводжати додому. Підвозив на своїй машині. А та жінка навіть не вміла керувати авто.
Як так? Адже закохана була явно привабливішою та молодшою. Але він не відчував нічого. Не відповідав їй.
Все дуже просто. Ця жінка нічого не знала і не хотіла знати про того, хто її так вабив. Так, вона знала, що він не одружений. Знала, що зарплата у нього гарна, дуже гарна. І знала, що костюми носить дорогі. І машина у нього дорога. І все. Більше її нічого не цікавило.
Цікавив сам чоловік. Красивий, чарівний, так і хочеться кинутись йому в обійми! І побудувати з ним стосунки. Вийти за нього заміж.
Але про що вони балакають із тією невдахою? Листуются, дзвонять один одному, сидять у машині й не їдуть — усе розмовляють. Це ж не кохання. Це просто балачка.
Кохання — це й є балачка. І повне розуміння іншої людини. Коли з півслова тямиш, про що говорить той, хто тобі дорогий. Коли смієшся з жарту, не дослухавши, — бо вже зрозумів! Коли говориш однією мовою і не наговоришся. І коли людина тобі цікава. Вся. Завжди. Від першого крику до останнього подиху.
Коли тобі важливо, чи встиг він поїсти. Як там його батько, чи допомогло лікування? А спина не болить? А пам’ятаєш той старий фільм про Синдбада-мореплавця, де пластиліновий монстр женеться за сміливцем, — пам’ятаєш? Одягни теплу куртку, сьогодні холодніше. А в піонербол грали в таборі, пам’ятаєш?
І в Моема є одна фраза, — пам’ятаєш? Дивись, листя пожовкло, як старі листи й фотографії. А в мене фіалка зацвіла. Багато років не цвіла, а ось — подивись, ожила… А ти в школі був квітникарем, пам’ятаю. І яктус у тебе колись зацвітів, ти так тіАле жінка так і не зрозуміла, що справжнє кохання починається не з бажання отримати, а з бажання віддати.
