Богач Остап Рибалко обрав дівчину зі шрамами біля траси
Щоденник Остапа Рибалка
Обожнюю цю веранду. Особливо в п’ятничні ранки, коли Київ ще прокидається, а я, вільний та успішний керівник відділу в банку, вже відчуваю присмак вихідних. Повітря пахне свіжістю після нічного дощу й цвітінням каштанів. Відпиваю глоток охолодженої кави, дивлюсь на спиннинги в кутку. Новенькі, з блискучими котушками – моя гордість.
У кишені дзижчить телефон. Мама.
«Так, мамо, привіт», – усміхаюсь.
«Остапко, приїдеш сьогодні? Спекла пиріжки з вишнями, твої улюблені».
«Приїду, звісно. Але ненадовго – ми з хлопцями на дачу, на риболовлю».
«Знову на свою рибалку?» – у голосі Ганни Іванівни чується знайома суміш теплоти й догану. – «Хоч би дівчину взяв із собою. Тридцять два роки, сину».
«Мамо, ми ж мільйон разів говорили. Як тільки знайду – так одразу. Все, цілую, скоро буду».
Кладу слухавку, зітхаю. Ця «рибалка» – наша з друзями священна традиція. Дача Андрія біля озера, шашлики, лазня й довгі розмови біля багаття. Андрій та Тарас, мої найкращі друзі з університету, давно одружені. У Андрія підростає донька, Тарас чекає первістка. І щоразу наші «сімейні» вихідні починаються однаково.
«Ну що, останній холостяк фортеці готовий до капітуляції?» – підморгує Тарас, коли ми закидаємо речі в багажник мого позашляховика.
«Тримається наш сокіл, мов кріпка горілка», – сміється Андрій, ляскаючи мене по плечу.
Я лише посміхаюся. Я не тікаю. Я чекаю.
«Одружуся, друзі, але лише по великому коханню», – кажу серйозно, коли виїжджаємо з міста. – «Щоб відчув – це вона. Щоб дихати в унисон».
«Ох, Остапе, мрійник», – протягує Тарас з заднього сидіння. – «Такого не буває. Це лише в казках. Фей не існує».
«А я вірю, що існують», – вперто відповідаю, дивлячись на дорогу, що тікає в далечінь.
***
На дачі після лазні й перших шашликів суперечка розгорається знову.
«Давай перевіримо твою теорію на практиці?» – хитрВони підійшли до траси, де під старим дубом сиділа дівчина зі шрамами на руках, продаючи лісові ягоди – і саме в цю мить Остап зрозумів, що знайшов те, чого шукав усі ці роки.
