Твоя мама їде на цілий місяць? Тоді я — до своєї, — дружина стояла вже з валізою.
У Оксани був план. Простий, як дитяча мрія: відпустка з чоловіком біля моря. Андрій обіцяв — цього року точно їдемо. Квитки куплені, готель заброньований, речі майже складені…
— Оксанко, вибач, — Андрій дивився у телефон, не піднімаючи очей. — На роботі аврал. Все скасовується.
Серце пекло. Але не від несподіванки — від звичного розчарування. За роки шлюбу Оксана звикла: плани чоловіка завжди важливіші за її власні.
— Нічого, — проковтнула образу. — Тоді хоча б удома відпочину. Книжки почитаю, на балконі посиджу.
Вперше за багато років — тиша в домі! Кава без поспіху, улюблений детектив, захід сонця з балкону. Звірилoся, доля дарує їй подарунок.
Але доля, схоже, любила чорний гумор.
— Мама дзвонила, — Андрій був задоволений. — Вона санаторій скасувала. Навіщо витрачатися, якщо ти вдома й вільна? Та й зі мною побачиться.
Ганна Петрівна. Жінка з залізною волею й переконанням, що весь світ зобов’язаний їй служити.
— Місяць? — голос Оксани здригнувся.
— Ну так! Чудово ж, правда? — Андрій усміхався, як дитина, що отримала морозиво.
А Оксана раптом побачила свою відпустку: дні на кухні, нескінченні «принеси-подай», командувальний голос свекрухи й відсутність права на власну думку у власній оселі.
— Звісно, чудово, — кивнула вона.
За три дні Ганна Петрівна в’їхала в їхню квартету, як танк до окупованого міста.
— Оксанко, чому у вас цукор не в тій банці? — перші слова після «здоровенькі були».
— Мамо, заходь, сідай, — Андрій метушився навколо.
А Оксана зрозуміла: її відпустка перетвориться на місячну зміну офіціантки.
— Борщ варитимеш? — Ганна Петрівна влаштувалася у кріслі, ніби на троні. — Тільки не надто кислий. І м’ясо добре провар.
Оксана мовчки пішла на кухню.
### Нові правила
Ганна Петрівна облаштувалася в домі, як полководець на захопленій території. До кінця першого дня стало ясно: відпочинок Оксани скасовано остаточно.
— Оксанко, а де у вас нормальні каструлі? — свекруха рилася у шафах. — Ці якісь малесенькі. І взагалі, чому спеції не по алфавіту стоять?
Оксана мовчки переставляла банки. У власній кухні вона раптом стала гостeю.
— Мамо, не напружуйся, — Андрій читав новини. — Оксана все зробить.
Так, звісно. Оксана все зробить. Як завжди.
До кінця тижня розпорядок дня Оксани виглядав так: підйом о сьомій, сніданок для свекрухи за особливим меню (не жирне, не солоне, не гостре), прибирання, обід, полуденок, вечеря, миття посуду. І так по колу.
— Ти якась млява стала, — помітив Андрій. — Може, вітаміни попити?
Вітаміни? Їй був потрібен не вітамін С, а вітамін «Власне життя».
### Балкон — останній оплот
Єдиним порятунком став балкон. Тут Оксана могла просто дихати. Дивитися на небо. ДумА потім вона зрозуміла, що іноді найкращий спосіб змінити життя — це просто перестати його боятися.
