Сир маминої подруги
Ніхто точно не пам’ятає, звідки взялася тітка Оля — мамина подруга. Мені здавалося, вона існувала завжди — як темрява, таргани та Олег Вінник. Тато вважав її агентом тіньового уряду, закинутим серед звичайних людей для соціальних експериментів. Дід був переконаний, що тітка Оля — п’ятий вершник Апокаліпсису, вигнаний із команди за надмірне завзяття. Навіть мама не могла пояснити, звідки вони знайомі. Тітка Оля була як таємничий ключ на зв’язці: незрозуміло, навіщо потрібен, але викинути страшно.
У тітки Олі не було ні чоловіка, ні дітей, зате вдосталь вільного часу. Такі жінки небезпечніші за епідемію. Заховаєш її на дно моря — вона й там розвернеться, поки всі морські істоти не виростуть ноги, щоб тікати на сушу.
Якщо говорити про комерційну жилку, то у тітки Олі вона була закупорена. Щороку вона залучала нас у новий проект, і втекти було неможливо навіть за кордон. У тітки Олі був закордонний паспорт, мультивіза, вона вільно говорила трьома мовами, але жодною з них не розуміла слово «ні».
Колись вона торгувала кубинською косметикою, після якої у мами виросли шовковисті вуса і з’явилася залежність. Потім в’язала чоловічу білизну з синтетичного мериносу — тут страждав уже тато. Вона обіцяла йому «кріпку чоловічу силу» і вимагала зворотного зв’язку після місяця носіння. Тато дав його через три дні. Кажуть, того вечора йому дзвонив Потап і просив автограф.
Діду теж діставалося. Тітка Оля продавала йому БАДи для «очищення кишківника та нормалізації тиску». Діда потім тиждень показували у новинах, а ще місяць — у «Прогнозі погоди», варто було йому вийти на вулицю.
У тітки Олі було багато ідей: мило ручної роботи з екстрактом борщівника, корисні солодощі з коріандру та чортополоху, вироби з вугря. Вона могла годинами розповідати про користь своїх продуктів, поки людина не починала еволюціонувати назад і не опускалася на чотири точки. Коли віра в Бога, науку і здоровий глузд остаточно зникала, комерсантка пропонувала знижку. І жертва здавалася. Нам, як «рідним друзям», «пощастило» найбільше: ми отримували безкоштовні зразки.
А місяць тому тітка Оля почала робити домашній сир і приносити його нам у всіх можливих станах. Запах неможливо описати словами. Гадаю, наша квартира ще десять років не буде придатною ні для продажу, ні для оренди — як, втім, і весь під’їзлІ тільки коли ми звикли до цього сиру, тітка Оля раптом оголосила, що тепер почне виробляти домашній сирний кефір, і десь у цей момент наш кіт Максим вперше в житті самовільно вийшов на прогулянку.
