Ось перероблена історія у відповідності до української культури:
— Що з тобою, Соломійко? Другу тиждень їси без охоти, ніби пташка. Може, закохалась? — допитувалася Ганна, домробітниця.
— Так, мені подобається один хлопець, але він мене, здається, не помічає, — зізналася Соломія. — Він теж студент, але з іншого потоку. Не знаю, як привернути його увагу.
— Нічого не роби, не дівчаче це діло — першими до хлопців чіплятися. У наші часи…
— Ой, тітко Ганно, годі вже про ваші часи! Зараз все інакше, — відрубала Соломія, допиваючи каву. — Гасаю, сьогодні перша пара, а наш викладач — справжній звір, якщо запізнишся, може й до аудиторії не пустити.
— Біжи, біжи, — перехрестила її Ганна і зачинила двері.
Соломія народилася в заможній родині і з дитинства не знала, що таке відмова. А розуму її навчала тітка Ганна, старша сестра матері, яка одночасно була і домробітницею. Дорослі звали її Ганнусею, а Соломія — тіткою Ганною.
У Ганнусі була своя доля. Вийшла заміж у селі за місцевого Василя — чоловіка працьовитого та доброго, але прожили вони разом лише рік. Він загинув, працюючи лісником, — випадково потонув у болоті. Тіло так і не знайшли. Ганна залишилася сама, навіть дитини не встигла народити.
Від горя спершу хотіла піти в монастир, але потім передумала.
— Яка з мене черниця? Я ще й прибрехати можу, і гарне слово в гніві випустити.
Тому залишилася в селі, жила з батьками. А її молодша сестра Оксана вийшла заміж у місто. Їй пощастило — чоловік був на п’ять років старший і вже обіймав чималу посаду. Згодом вони збудували великий будинок, народилася донька Соломія. Тоді Оксана і запросила Ганну до себе.
— Ганнусю, переїжджай до нас. Ми з чоловіком весь день на роботі, а ти будеш доглядати за Соломійкою, готувати, допомагати по дому.
— Ох, Оксано, я ж із задоволенням. Мій Василь був хорошим, я по ньому всі сльози виплакала, боюсь, у селі з туги зів’яну. Заміж більше не хочу, лише по ньому сумуватиму. Звісно, приїду — всю роботу на себе візьму.
Так Ганна опинилася у місті. Готувала вона чудово, всім подобалася її страв
