Месть
У тридцять років Оксана Білоцерківська була відомою серед бізнесменів, вела з ними справи та проводила ділові зустрічі. Вважала, що в бізнесі всі засоби хороші, і навіть використовувала своє жіноче обаяність, щоб досягти мети. З деякими партнерами її зв’язували не лише ділові стосунки. Йшла вперед, не звертаючи уваги на перепони.
Як сама казала подрузі:
— Я не спала з першим-ліпшим. Лише з тими, хто мені подобався. Так, не зовсім по-діловому, але жінці в бізнесі пробитися непросто — це чоловічий світ. Хоча зараз уже й жінки займають свої ніші, заявляють про себе.
— Не знаю, Оксано, я б так не змогла. Ось я працюю в офісі, і начальство за мене думає. Мене все влаштовує. А як крутитися в бізнесі — навіть уявити не можу. У жінки мусить бути стрижень, причому незламний. Ось у тебе він є, — підтримувала Марія свою ділову подругу.
— Знаєш, Маріє, коли я лише починала займатися бізнесом, одразу стикнулася з купою проблем. Жінкам не довіряють. Один мій старий знайомий прямо сказав, коли я запропонувала йому співпрацю: «Жінка може досягти успіху, якщо знайде правильний підхід». Ось і став Дмитро моїм першим… особливим партнером.
— Ой, Оксано, як ти на це наважилася? Мені здається, це дуже складно — переступити цю межу, — з легким страхом і подивом промовила Марія.
— Марічко, саме з ним я зрозуміла, що можна розділяти стосунки. Одні — з чоловіком, до якого є почуття, другі — ділові. Від останніх задоволення приходить пізніше, коли бачиш результат, — Оксана вже й у житті підходила до всього з розрахунком.
Її фірма розвивалася. Тепер їй був потрібен сильний IT-спеціаліст, кваліфікований фахівець, якого спочатку вона не могла собі дозволити. Нарешті за оголошенням прийшов молодий спеціаліст — дуже молодий, двадцяти п’яти років. Оксана спочатку сумнівалася, але на співбесіді в нього промайнули дуже розумні ідеї. Олег — приємний хлопець із гарними рекомендаціями, правда, з невеликим досвідом, але перспективний.
— Добрий день, — ввічливо і з відкритою усмішкою привітався він, заходячи до кабінету.
— Добрий день, Олеже, заходьте, сідайте. Визначимося з вашими обов’язками. Беру вас зі стажуванням на два тижні. Якщо не напортачите — оформимо на постійну основу. Але в мене є умова, — многозначно подивилася на нього Оксана.
Олег підняв брови:
— І яка ж вона?
— Спочатку про велику зарплату можете забути. Якщо згодні — приступайте.
— Так, згоден, — серйозно відповів він.
Оксана придивлялася до Олега. Фахівець із нього вийшов хороший, але іноді йому заважала молодість. Не міг донести своє дівчатам із відділу, вигнати ледачих менеджерів — характер був занадто м’який.
Свої «незвичайні» ділові зустрічі вона проводила в кабінеті. Чому б ні? Зручно — і справи зробити, і обговорити, і підписати. Тож її «особливі» партнери приїжджали після робочого дня, коли всі розходилися.
Але якраз у один із таких днів у кабінет несподівано увійшов Олег з документами — вона не знала, що він залишився по завершенні. На щастя, все вже закінчилося: Оксана застібала блузку, а партнер потягував вино з келиха.
— Ой, вибачте, я не знав, що ви не самі, — зніяковів, промовив Олег і швидко вийшов.
— Ну, Оксано, тепер увесь твій офіс знатиме про нас, а мені такої слави не треба, — буркнув незадоволений чоловік.
Але вона переконала партнера, що Олег мовчатиме, і все пішло за планом. Наступного дня вона запросила IT-шника до кабінету.
— Олеже, сподіваюся, те, що ти бачив учора, залишиться між нами.
Вона хотіла запропонувати йому вищу зарплату, але раптом спало на думку інше. Довго переконувати його не довелося — він усе зрозумів із першого погляду. Оксана здивувалася: при своїй молодості він виявився досить досвідченим. А близькість із нею привела його в екстаз. Їй навіть довелося трохи стримати його запал.
— Олежу, не розраховуй на багато. Поки тримаємо стосунки в таємниці. Щоб інші не подумали, що ти на особливому рахунку. Зрозуміло?
— Так, зрозуміло. Шеф і підлеглий…
Їхні стосунки тривали понад три роки. Вони навчилися один в одного. Але згодом Олега Оксану почало тягтити.
Він, звісно, здогадувався про її «ділових» партнерів, часто сварився з цього приводу, ревнував. Останнім часом він особливо наполягав:
— Оксано, ми мусимо зустрічатися офіційно, а потім одружитися.
Але їй ця ідея не подобалася.
— Знаєш, Олеже, стосунки — це одне, але я тебе не кохаю. Як я можу вийти за тебе без почуттів? Так, спочатку була симпатія, але з часом вона згасла, — як на сповіді вилила йому все й наговорила ще багато чого.
А наступного дня побачила на столі його заяву на звільнення. Так і закінчиВрешті-решт, Оксана зрозуміла, що справжня перемога — це не знищити суперника, а зберегти себе.
