— Мамо, знову той бомж до тебе прийшов! — донька згірдно скривила обличчя.
— Який він бомж?! У нього є кімната. Просто нещасна людина.
З цими словами мати вискочила на сходову клітку, ласкаво посміхаючись, і почала запрошувати гостя додому. Він відмовлявся, соромлячись, і попросив у борг грошей. Вона принесла потрібну суму і кілька бутербродів у целофановому пакеті:
— Ось! Візьми, поїж.
Він усміхнувся вибитими передніми зубами, пообіцяв повернути гроші через тиждень і вийшов на вулицю, де його чекали такі ж неохайні, занедбані товариші.
— Навіщо ти приймаєш цього… бомжа! — з натиском на останньому слові запитала донька. — Весь час даєш йому гроші, які він ніколи не повертає.
— Чому не повертає? Буває, повертає.
— Та годі тобі! Раз чи два за все життя. До речі, чому в нього така дивна кличка — «Тримайся!»?
— Це його улюблене слово. Всім каже «Тримайся!», підбадьорює, якщо у когось життя не складається. А самому ось не вдалося втриматися. Він же не старий. Алкоголь нікого не прикрашає. Та ще й нещасливе кохання. Безвідповідне. Він мене любить, а я його — ні.
— Люююбиить?! Тебе?! У вас… щось було? — донька округлила очі й навіть підвелася зі стільця.
Мати замовкла на мить, вагаючись, чи розповідати, але все ж відважилася.
— Ми давно знайомі. Колись у молодості я посварилася з хлопцем. Опинилася без грошей, сама вночі на іншому кінці міста. Мобільних тоді не було, дзвонити було нікому. Жила сама. Іду пішки, що робити? Машини зупиняються, але або не беруть, або нахабно пропонують розплатитися «натурою». Таксисти — що з них візьмеш? А тут якраз Сашко проїжджав. Він тоді теж на таксі працював:
— Дівчино! Не підкажете, де тут у нас Пальма-де-Майорка?
Я не зрозуміла, що жартує, і почала пояснювати, що не знаю. А він сміється:
— Сідай, Красуня, поїдемо разом шукати!
Потім я вже дізналася, що це курорт в Іспанії. Ми мріяли поїхати туди, де бірюзове небо, си
